Luxury Tour Turkey
Найкращі туристичні напрямки в Туреччині.
СТАМБУЛ
КАППАДОКІЯ
ЕФЕС
БОДРУМ
ПАМУККАЛЕ
АНТАЛЬЯ
Відкрийте для себе Туреччину.
Відвідувачам сподобається їхній час, проведений у Туреччині, адже місцеві жителі дуже привітні та гостинні. Можливо, ви навіть знайдете нових друзів завдяки звичайним розмовам. Це може бути просто хитрістю, щоб спонукати вас придбати щось у популярних туристичних місцях, але в тих місцях, де іноземці раніше не створювали проблем, місцеві жителі докладуть усіх зусиль, щоб ви почувалися тут як вдома.
Політична система сучасної Туреччини була сміливим експериментом, ініційованим здебільшого однією людиною – Кемалем Ататюрком. Він врятував турецьку державу від руїн Османської імперії та перетворив її на світську, сучасну націю, сповнену неймовірної енергії. Деякі світські турки стурбовані перспективою встановлення ісламської теократії після того, як Партія справедливості та розвитку (ПСР) здобула історичну третю перемогу на виборах у 2011 році. ПСР здебільшого підтримують консервативні мусульмани. Однак це малоймовірно в країні, яка протягом понад шістдесяти років успішно поєднала іслам зі світськістю, парламентською демократією та глобальним капіталізмом і має багатопартійну демократію.
Незважаючи на зусилля уряду, спрямовані на формування єдиної турецької ідентичності, населення країни, на диво, є досить різноманітним. Мусульманські слов’яни, греки, албанці, кримські татари, жителі Дагестану, абхази та черкеси – це лише деякі з багатьох груп, які тікали до Анатолії під час розпаду Османської імперії. Там вони стали частиною різноманітного населення, до якого вже входила значна курдська група. Нещодавні іммігранти з країн, які колись входили до складу Радянського Союзу або Східного блоку, забезпечили збереження цього розмаїття. Більше половини населення Туреччини – люди віком до 30 років, і велика кількість молоді працює в прибережних курортах, а вулиці міст заполонили натовпи школярів.
Стародавні руїни численних різних цивілізацій, які панували в Туреччині до 12 століття (Хетів, Урартів, Фригійців, Греків, Елліністичної, Римської, Візантійської та Вірмено-Грузинської), є головною принадою для туристів. Деякі з цих місць, від величних класичних міст до фортець на вершинах пагорбів і віддалених церков, і досі дарують захопливі відкриття. У Туреччині також є багато чудових ісламських пам’яток і цікавих міських базарів, яким вдалося зберегтися, незважаючи на конкуренцію з торговими центрами та мережевими магазинами. Більшість прибережних курортів зіпсовані непривабливою сучасною архітектурою, і може бути складно знайти пляж, який би відповідав обіцянкам туристичної організації. Зруйновані караван-сараї, мечеті та замки, які розкидані по всій внутрішній частині Азіатської Туреччини, ймовірно, справлять більш тривале враження.
Корисні поради для мандрівників, які планують відвідати Туреччину.
Західний регіон Туреччини є найуспішнішим і найпопулярнішим туристичним напрямком. Щоб навіть почати досліджувати Стамбул, культурну та економічну столицю Туреччини, яка простягається через протоку Босфор між Чорним і Мармуровим морями та колись була столицею імперії, знадобилися б тижні. Два колишні османські центри, Бурса та Едірне, розташовані по обидва боки від Мармурового моря, і обидва вони вражають величною архітектурою та урочистою атмосферою. Ґьокчеада та Боджаада, два з численних островів Туреччини в Егейському морі, розташовані за протокою Дарданелли, де колись відбувалися битви Першої світової війни. Ці острови відомі своїми чудовими пляжами, сильною грецькою етнічною ідентичністю та відносною тишею (за винятком...). розпал літа).
Ближче до півдня оливкові гаї та скелясті виступи поблизу Бергами та Айвалика є типовими прикладами класичного північного Егейського регіону. Ізмір – це лише своєрідний вступ до центральної та південної частини Егейського регіону, але стародавній Сардис і колишнє місце навчання османських принців у Манісі утворюють чудовий ансамбль. Стародавні іонійські міста Прієна та Дідіма, а також захопливі руїни Афродізіади та Лабранди часто залишаються поза увагою на користь Ефеса, але мальовничі містечка на пагорбах Шірінче та Біргі також не варто оминати. Бафа-Гьоль, спокійний острів, вкритий будинками; Мугла, зразок османської архітектури, і Памуккале, вражаюча геологічна особливість, де... Травертинові утворення прилягають до римського міста Гієраполіс і розташовані у внутрішній частині країни. Хоча узбережжя густо заселене, популярні курорти, такі як Датча та Бодрум, пропонують спокійний і цікавий відпочинок.
За межами величезної природної гавані Мармарісу Егейське море поступово переходить у Середземне. У жвавому Мармарісі або більш затишному Фетхіє, головному місті Бірюзового узбережжя, круїзи вздовж узбережжя є популярним дозвіллям, а в Дальяні та Патарі чудові пляжі простягаються поблизу моторошних стародавніх лікійських гробниць. Каш і Калкан, що розташовані далі на схід, є жвавими курортами, де відвідувачі можуть відпочити та набратися сил перед тим, як вирушити в гірську місцевість. Швидкозростаюча Анталія розкинулася за межами відносно незайманого пляжу Рал біля стародавнього Олімпу, позначаючи початок справжнього Середземноморського узбережжя.
Хоча влітку ця місцевість часто затоплюється, у її західній частині багато піску та розташовані археологічні пам’ятки. Термессос, Перге, Сіде та Аспендос – одні з найвідоміших. Чим далі подорожувати від замку в Аланії, тим менше туристів зустрічається; однак між Сіліфке та Аданою можна відвідати римські руїни Узункабурч і мальовничу фортецю Кзкалалесі, що розташована на узбережжі. Місто Антакія розташоване у східній частині Туреччини. Це культурний центр регіону Хатай, на який вплинула арабська культура, і який має спільну мову та стиль із Сирією.
Каппадокія розташована в південно-центральній частині Анатолії. Тут є церкви, вирубані в скелях, підземні міста та ландшафти з туфовими скелями. Десять днів у Кайсері, з його сухим і корисним для здоров’я кліматом, чудовим вином, мистецькими та архітектурними скарбами, а також можливістю покататися верхи або політати на повітряній кулі, – це цілком достатньо часу. Завітайте до Коньї, відомої своєю архітектурою епохи сельджуків і зв’язками з орденом дервішів Мевлеві, або до історичних прибережних міст Ейрдір і Бейшехір.
Столиця Туреччини, Анкара, – це місто, спроєктоване заздалегідь, з атмосферою, що імітує західний стиль, і це відображає пріоритети уряду. Тут також розташований чудовий Музей анатолійських цивілізацій. Неподалік, у місті Кютах’я, знаходиться дивний храм Аезані, а також розташоване османське музейне містечко Сафранболу, чудово прикрашені старовинні турецькі пам’ятки в Діврі та вражаючі місця, пов’язані з культурою хеттів, у Хаттуші та Алачахьойюку – це лише деякі з визначних місць у навколишньому регіоні Північної Центральної Анатолії. Зупиніться в містах Сівас, Токат і Амасья, розташованих у долині Єшильрмак, під час вашої подорожі на північ. Найстаріші та найцікавіші міста Анатолії – Сіноп, розташоване в найпівнічнішій точці країни, та Амасьра, на узбережжі. Чорного моря. Після розпаду Візантійської імперії монастирі Ая-Софії та Сумела були перенесені до легендарного міста Трабзон, що розташоване на схід від Сінопа.
Дорога з Анкари до Сівасу приведе вас до річки Євфрат, яка стане вашим орієнтиром у другій половині вашої подорожі Туреччиною. Ерзурум, найвище розташоване та найпохмуріше велике місто Туреччини, ймовірно, стане першою зупинкою для тих, хто подорожує північно-східною Анатолією. Звідси мандрівники можуть відвідати мальовничі долини південної середньовічної Грузії, вкриті церквами, та суворі гори Качкар. Гості приїжджають до Карсу насамперед, щоб побачити Ані – руїни середньовічної вірменської столиці, які розташовані неподалік.
Район навколо річок Євфрат і Тигр має виражений близькосхідний колорит. У процвітаючому місті Газіантеп можна побачити одні з найкращих у світі римських мозаїк, чарівний історичний район і скуштувати найсмачніші страви турецької кухні. На іншому кінці країни біблійне місто Урфа відоме своїм барвистим базаром і священним басейном, а сучасне місто Мардін розкинулося на пагорбі з видом на величезну Месопотамську рівнину.
Проте головною принадою є відвідування стародавніх статуй на горі Немрут під час сходу або заходу сонця. Розташоване між містами Мардін і гора Немрут, жваве місто Діярбакир, населене переважно курдами, оточене мурами, збудованими з середньовічного базальту. Наближаючись до іранського кордону, ландшафт стає більш гірським, і дивно блакитне та лужне озеро Ван стає головною прикрасою. Поблизу води розташовано багато історичних пам’яток, що належать до часів Урарту, сельджуків та вірмен. На острівці Акдамар розташована чудово відреставрована вірменська церква.
Величезна скеля, що нагадує верблюда і вкрита стародавніми гробницями, є однією з визначних пам’яток міста Ван, розташованого на східному березі. За межами Вана височіє казковий курдський замок Хошап, а палац Ішак-Паша, розташований неподалік від міста Дубейазит, у підніжжі гори Арарат, є останньою спорудою, що збереглася в Туреччині.
Прогулянки на верблюдах і можливість зробити фотографії в Памуккале та Сіде – це лише два з багатьох способів, за допомогою яких популяція верблюдів у Туреччині слугує туристичною принадою. Проте, не завжди все було саме так. Раніше каравани верблюдів подорожували всією Анатолією, перевозячи дорогоцінні камені, спеції та тканини. До Балканських воєн 1912–13 вони досягали аж до Боснії, але вологий клімат центральної Європи змушував тварин хворіти, і вони не могли просунутися далі на північ.
Згідно з мусульманською легендою, тварини поводяться гордо, оскільки знають усі сто таємничих імен Аллаха, тоді як люди знають лише звичні дев’яносто дев’ять.
Боротьба верблюдів – це традиційний турецький вид спорту, за яким спостерігають великі натовпи глядачів. У західному регіоні Егейського моря збираються численні натовпи, щоб побачити дивовижне видовище: самці верблюдів, перебуваючи в стані гону, б’ються і штовхаються один об одного (їм перев’язують роти, щоб запобігти укусам).
Загальна площа Туреччини становить величезні 814,578 квадратних кілометрів (97 відсоток території розташовано в Азії, 3 відсоток – у Європі). Середземне, Егейське, Мармурове та Чорне моря омивають її 8333-кілометрову берегову лінію. Багато гір мають висоту понад 3,000 фути, а найвищою є гора Арарат (Арарат-Даг; 5,165 футів). Найбільше озеро Туреччини – озеро Ван, а три найдовші річки – Кизилирмак, Єшилірмак і Сакарія, які впадають у Чорне море (3713 кв. км).
Понад дев’яносто вісім відсотків населення – мусульмани (суніти або алевіти), а також існують менші, але все ще присутні християнські, католицькі, греко-православні, сирійсько-православні та єврейські громади. Найпоширенішими мовами є стандартна турецька, два діалекти курдської, арабська, лазька, черкеська, албанська, македонська, болгарська, ромська та грецька. Більше половини населення країни проживає у чотирьох найбільших містах: Стамбулі, Анкарі (столиця), Ізмірі та Адані.
У 2011 році економіка Туреччини була шістнадцятою за розміром у світі, і в останні роки вона продовжувала стабільно зростати. Турецька ліра успішно протистояла провідним світовим валютам, а рівень інфляції знизився до однозначних показників. Обсяг іноземних інвестицій значно зріс, і великі інфраструктурні проєкти були реалізовані надзвичайно швидкими темпами.
Починаючи з 1922 року, Туреччина є республікою. Президента Туреччини обирають 550 членів Великих національних зборів (Бююк Меджліс) в Анкарі.
Лелеки
Турецький півострів слугує перевалочним пунктом на шляху між місцем зимівлі лелек в Африці та їхнім літнім місцем перебування на Балканах і в центральній Європі, тому з квітня по вересень лелек можна часто побачити по всій країні. Їхні дзьоби часто стукають один об одного, створюючи характерний звук. За оцінками, щорічно Туреччину відвідує близько 30,000 пар лелек, і багато з них використовують одне й те саме гніздо для вирощування нових поколінь цього виду.
Їх рідко вбивають, оскільки в християнських і мусульманських віруваннях їх вважають символом удачі, а в Туреччині їх називають «птахами-паломниками». Лелеки облаштовують гнізда в найрізноманітніших місцях: на димоходах, мінаретах, стовпах ліній електропередач, і в деяких громадах навіть будують спеціальні платформи для цих птахів.
Звідки походять турки?
Сучасні турки вважають, що їхні предки – це кочові скотарі, які походили з Сибіру, Китаю та Центральної Азії. Згодом ці люди завоювали Анатолійський півострів і тісно змішалися з різноманітним населенням цього регіону. З історичних документів VI століття до нашої ери відомо, що вони були окремою групою людей. Однак лише у VI столітті нашої ери китайці офіційно почали називати їх «Ту-Ке», що означає «турки на заході».
Турки почали мігрувати на південь і на захід приблизно після 1000 року. До того часу, як вони досягли Анатолії, майбутнього центру могутньої Османської турецької імперії, майже всі вони були мусульманами. Зв’язки між турками та іншими тюркськими народами в Центральній Азії, на Кавказі, у північно-західному Ірані, на півночі Іраку, на півдні Росії та в Синьцзяні на заході Китаю й досі залишаються міцними в плані етнічної приналежності, мови та культури.
Сучасна Турецька Республіка використовує турецьку мову як офіційну; однак турецька мова не належить до індоєвропейської чи семітської мовних груп; натомість вона є частиною алтайської мовної сім’ї, до якої, окрім тюркських мов, входять також японська, корейська та монгольська мови. Хоча мовні реформи, здійснені Ататюрком у перші роки існування Турецької Республіки, та століття ізоляції від споріднених етнічних і мовних груп у таких місцях, як Азербайджан, Туркменістан і Узбекистан, ускладнили спілкування між турками та їхніми родичами, все ж це можливо. Сучасні турки й досі відчувають спорідненість зі своїми тюркськими родичами, і турецький уряд швидко реагує, коли інші цього не роблять, наприклад, коли... до уйгурської тюркської меншини в Китаї ставляться зневажливо.







