Бейлербей і прилеглі до нього території були безперервно заселені ще з часів Візантії. На місці численних будівель різних епох султан Махмуд II (1808–1839) наказав звести дерев’яний палац. Після того, як його було знищено пожежею у 1863 та 1865 роках, султан Абдул-Азіз наказав звести новий палац та інші споруди. Райони Мабейн і Гарем головної палацової будівлі відкриті для відвідування. Мраморний павільйон, Павільйон для коней, де утримували королівських коней, і Морські павільйони є закритими для відвідувачів, як і Жовтий павільйон біля великого басейну у верхньому саду на терасі.
Палац Бейлербеї, Стамбул.
Палац Бейлербеї був офіційною літньою резиденцією та місцем для прийому іноземних гостей Османської імперії. Тут зупинялися багато відомих гостей, зокрема Франц Йосиф, імператор Австро-Угорщини (1869), Євгенія, імператриця Франції (1869), Нікола, король Чорногорії (1874), та німецький імператор Вільгельм II. Після того, як його усунули від влади, султан Абдул-Гамі́д II прожив останні шість років свого життя в палаці Бейлербеї, де й помер у 1918 році.
Інтер’єр палацу, який поєднує західні та східні стилі, нагадує традиційні турецькі будинки. У палаці загалом 24 кімнати та 6 залів, розташованих на трьох поверхах, не враховуючи підвал. Підлоги королівського палацу вкриті єгипетськими циновками з соломи. У всьому палаці розміщено витвори мистецтва з різних куточків світу, зокрема турецькі килими Хереке, французькі кришталеві люстри Baccarat, англійський, французький і турецький годинник, виготовлений на верфі Халіч (Золотий Ріг) в Стамбулі, а також вази, виготовлені з китайського, японського, французького, німецького та турецького фарфору Yldz.
Розширення за рахунок нових споруд і облаштування додаткового простору на відкритому повітрі.
Мармуровий павільйон було збудовано в період з 1829 по 1832 рік як мисливський будинок для султана Махмуда II; свою назву він отримав завдяки мармуру, яким оздоблено його зовнішні стіни.
Жовтий кіоск: розташований неподалік від Мраморного кіоску, і з його вікон відкривається вид як на сад, так і на вулицю. Цей двоповерховий кіоск із підвалом є чудовим зразком архітектури того часу завдяки вишуканим стелям та іншим деталям інтер’єру.
Цей кіоск, розташований у верхній частині терасованого саду, присвячений османським традиціям, пов’язаним із конями. Стеля в холі прикрашена зображеннями коней та інших тварин. Загалом тут сорок стійл, по двадцять з кожного боку від конюшні. Люстри та інші світильники мають рельєфні зображення кінських голів і очей.
Розташування палацу Бейлербейі
Сади палацу Бейлербеї з’єднані між собою пандусами та сходами, а сам палац є однією з найвишуканіших споруд дев’ятнадцятого століття. Загальна площа садів становить 70,000 квадратних метрів. За часів правління султана Абдул-Гаміда II він наказав висадити в імператорському саду такі дерева, як магнолії та каштани, в саду гарему – липи, а в терасованих садах – дерева юди, які є символом Босфору.
Тут є дві морські альтанки, одна з яких належала Мабейн, а інша – гарему (ймовірно, для використання матір’ю султана). Ці споруди, які можна знайти в архівах під назвами «альтанки-намети» та «альтанки нового зразка» (новий дизайн, нова модель), називають «оригінальними» через їхню незвичайну конструкцію. Обидві альтанки мають восьмикутні дахи, прикрашені малюнками різних тварин.




