Подорож до Каппадокії.
Уявіть собі: ви відкриваєте очі і бачите картину, ніби зійшла зі сторінок казки, де яскраве сонце сходить у безмежному блакитному небі. Ще вище в небі повільно підіймаються повітряні кулі. Це перше, що бачать більшість туристів, коли прибувають до Каппадокія…але це лише невелика частина того, чим може похвалитися край прекрасних коней.
Каппадокія, Туреччина.
Окремі частини міст Аксарай, Невшехір, Нігде, Кайсері та Киршехір входять до регіону Каппадокія. Коли люди чують слово «Каппадокія», вони зазвичай згадують такі місця, як Учісар, Ґьореме, Аванос, Урґюп, Дерінкую, Каймакли та Іхлара. Усі вони розташовані в місцевості, де протягом мільйонів років ландшафт набув дивовижних, незвичайних форм. Тут відчувається неземна, майже містична атмосфера, особливо в районі «казкових димарів» і підземних міст і храмів, які простягаються на багато метрів під землею.
Завдяки унікальності ландшафту, він став місцем, де процвітали численні різні культури та цивілізації. На території розкидано безліч підземних міст, і всі вони, здається, зупинилися в часі. Каппадокія – це ніби музей під відкритим небом, адже ассирійці, хетти, римляни, візантійці, перші християни, мусульмани та багато інших народів залишили тут свій слід.
Гьореме
Гьореме, яке з 1985 року є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, випромінює ауру таємничості на великій відстані навколо. Церкви, видовбані в м’якій скелі, стоять тут у тиші, оповиті таємницею.
Вважається, що під час Римської імперії жителі використовували Гьореме як некрополь. У церквах, присвячених Дурмушу Кадиру, Юсуфу Кочу, Ель Назару, Сакли, Мер’єм Ані (Діві Марії) та Кілічлару, відчувається магічна атмосфера. У Музеї під відкритим небом Гьореме святий Василій Великий і його брати поєднали християнські ідеї в гармонійну систему. Церква Токалі, монастир, каплиця святого Василія, а також церкви святих Варвари, Елмалі, Йиланли, Каранлик і Чарикли вражають чудовими фресками та вишуканою архітектурою, завдяки чому вони виглядають такими ж свіжими та яскравими, як і в день їхнього будівництва.
Чарівні настінні розписи та мальовані орнаменти й досі прикрашають інтер’єри деяких із цих церков, зображуючи сцени з Біблії. Церква Кара́нлик і церква Тока́лі – дві найвідоміші споруди в Музеї під відкритим небом у Ґьореме. Церква Токалі вирізняється тим, що її було збудовано за наказом імператора та прикрашено лазуритом.
Особливими рисами є яскраві настінні розписи. Церква Святого Хреста, також відома як Темна (Каранлик) церква, – це невелика візантійська споруда, яка датується кінцем 11 або початком 12 століття. Свою назву вона отримала через незначну кількість природного світла, яке проникало через єдине невелике вікно в притворі. Однак саме відсутність освітлення дозволила зберегтися скарбам церкви, зокрема фрескам. У церкві та притворі можна знайти зображення біблійних сюжетів, які додають колориту та викликають захоплення. Не дивно, що ця церква є однією з найпопулярніших серед туристів.
Учісар
Уявіть собі: ви сидите на вершині величезної, пористої скелі, яка здіймається вгору, до хмар. Замок Учхисар – найкраще місце, щоб насолодитися краєвидами, якщо, звісно, ви не пролітаєте над ним на повітряній кулі, літаку чи, можливо, на спині яструба. В Учхисарі розташована Долина Голубів, де пролягає один із найвражаючих пішохідних маршрутів у всій Каппадокії. Варто прогулятися серед гігантських скельних утворень у долині, знаючи, що їх створила лише сама природа, і водночас послухати, як голуби змахують крилами, вилітаючи з гнізд і пролітаючи крізь тунелі, утворені могутнім потоком річки. Зараз навколо замку розташовані крамниці та прилавки, де продається велика кількість сувенірів, зокрема килими. і мармурові прикраси для дзеркал, і, звісно, смачні сушені горіхи та фрукти.
Юргюп.
Зі заходу, у місті Ґьореме, ви легко можете дістатися східної частини, де на вас чекають нескінченні дива Урґюпу. Оскільки це найбільш густонаселений район усієї Каппадокії, він є чудовою відправною точкою для дослідження неземних ландшафтів цього регіону. Контраст між жвавим анатолійським містом, повним готелів, ресторанів і магазинів, і розташованими неподалік печерними поселеннями створює унікальну картину. Характерною особливістю цього району є кам’яні маєтки, збудовані на вершинах цих скель. Окрім складної містики, яка пронизує місто, Урґюп також є домом для одних із найжвавіших нічних клубів і барів Каппадокії.
Село Мустафапаша (Сінассос).
Мустафапаша, містечко, розташоване всього за 6 кілометрів на південь від Ургупа, є справжньою скарбницею культури та архітектури. Тут протягом багатьох років мирно співіснували численні грецькі християни (які відомі як руми) зі своїми мусульманськими сусідами в регіоні Каппадокія. Мустафапаша, яка раніше називалася Сінасос, є одним із таких міст; сьогодні це тихий оазис, розташований далеко від галасливих натовпів. Тут можна побачити чудові маєтки (конаки) з вишуканою кам’яною обробкою, яка прихована за вражаючими неокласичними фасадами. Просто прогулявшись серед них, можна відчути атмосферу минулих часів.
Мінарет мечеті, збудованої за часів правління сельджуків у 17 столітті, домінує над однією з двох площ міста, а серед інших важливих пам’яток варто відзначити медресе Шакір-паші, збудоване в османську епоху, та вражаючу церкву Костянтина й Олени, збудовану наприкінці 19 століття.
У період між першим і одинадцятим століттями перші християни масово прибували до долини Гомеда, що розташована на захід від Мустафапаші. Це менша версія долини Іхлара. Протягом століть у скелях долини були видовбані житлові будинки, церкви та печери. Якщо ви туди потрапите, обов’язково подивіться вниз, на річку, що звивається в долині.
Ортахісар
Цитадель Ортахісар, розташована за 6 кілометрів від Ургупа, є місцем, яке обов’язково варто відвідати, оскільки біля її підніжжя зосереджено велику кількість чудових зразків традиційної кападокійської архітектури. Церква Узюмлю, розташована на західній стороні, є ще однією визначною пам’яткою, яку варто побачити. Для свого часу замок Ортахісар був новаторським архітектурним досягненням, оскільки був одним із перших прикладів багатоповерхової споруди. Величезна «казкова піч» охороняла каравани, що прямували Шовковим шляхом у період існування Хеттської імперії. Розташований серед найвищих точок у цьому районі, візит до цього замку – це ніби подорож у часі назад, у Середньовіччя.
На схилах долини розташовані спеціально облаштовані місця для зберігання місцевої продукції, такої як яблука та картопля, а також цитрусових, які імпортуються з регіону Середземномор’я. Навколишні долини вкриті чудовими релігійними спорудами, такими як церкви та монастирі. Серед них – монастир Халлач Дересі та церкви Балкан Дересі, Тавшанлі Дересі, Сарджа Дересі та Камбазлі Дересі.
Аванос (Ванесса)
Аванос (Ванесса) вражає своїм особливим способом життя. Річка Кизилримак протягом тисячоліть невпинно протікає через Аванос, а репутація міста як центру гончарства сягає часів хетів, завдяки жирній, м’якій глині, яку можна знайти в руслах річок. Глина, з її природними недоліками, використовується для створення унікальних творів мистецтва, які потім розфарбовують у природні тони та, звісно, у бірюзовий колір, щоб підкреслити їхню неповторність. Візьміть участь у майстер-класі з гончарства та створіть свій власний «щасливий випадок», огляньте вироби на жвавому базарі або просто відпочиньте біля річки.
Червона долина (Кізил-Ваді)
Якщо ви шукаєте місце, де можна побачити найвражаючий захід сонця, вам необов’язково шукати далеко – просто вирушайте до Червоної долини. Місцеві жителі та туристи з’їжджаються до Червоної долини, яка розташована неподалік від сіл Чавушин і Ортахісар, щоб помилуватися заходом сонця. Перед тим, як сонце зайде за горизонт, відвідувачам пропонують розпочати свою прогулянку унікальними ландшафтами, створеними червоним туфом, щоб вони могли опинитися в ідеальному місці на оглядовому майданчику та насолодитися цією красою.
Чавушин.
Хоча ваше наступне місце призначення, можливо, не привертатиме увагу здалеку, я гарантую, що воно вас вразить, як тільки ви туди потрапите. Недалеко розташоване село Чавушин, до якого можна доїхати з Ґьореме за кілька хвилин. Проїжджаючи через це, на перший погляд, звичайне село, ви потрапите до стародавніх руїн і дивовижних скельних утворень, які ведуть до міської площі. Дотримуючись цих стежок, ви потрапите до регіону, відомого своїми церквами та будинками для духовенства, де зможете продовжити дослідження руїн. За допомогою цієї стежки ви зможете дістатися до найдавніших церков, які були збудовані між 1-м і 10-м століттями. Після півгодинної прогулянки ви дійдете до церков Ґюллюдере та Кзилчукур, але… найбільш привабливе місце чекає на вас біля підніжжя скелі: це церква святого Івана Хрестителя, найбільша та одна з найстаріших у всій Каппадокії.
Пасабаг, також відомий як «Долина черниць».
Приблизно за кілометр від дороги, що веде від Ґьореме до Аваноса і далі до Зельве, розташований Пашабаг, також відомий як «Монастирський виноградник». У цій чарівній місцевості ви знайдете декілька казкових скель, деякі з яких містять місцеві каплиці, а інші – людські поселення. Ці скелі утворені туфом і вулканічним попелом, що походить від конічних утворень, які їх утворюють. «Капелюх» скелі складається з міцних порід, що робить його більш довговічним, ніж склад порід, з яких складається основна частина скелі. Саме завдяки цьому казкові скелі набули своєї унікальної форми.
У Пашабазі, в одній із таких триголових «казкових пірамід», розташована каплиця, присвячена святому Симеону, а також житло відлюдника. Хрести прикрашають вузький тунель, що нагадує димар, і веде до входу в келію. Зверху вниз у цих «димарях» були видовбані кімнати довжиною від 10 до 15 футів. Вони спали на кам’яних матрацах, а місцеві жителі годували їх, спускаючи на мотузках відра з їжею.
Зельве
Зельве, одна з трьох долин Зельве, має найбільшу концентрацію «казкових димарів». Найкращий час для піших прогулянок, щоб оглянути визначні пам’ятки, – це ранок. У цій долині розташовано кілька важливих церков, зокрема Баликли та Узюмлю, в яких зображено моторошну красу стародавнього чернечого життя.
Деврент
Каппадокія – популярний туристичний напрямок у центральній Анатолії, адже тут є чим захопитися, зокрема, завдяки унікальній природі, багатій історії та культурі. «Три красуні» – це назва унікальних скельних утворень, які стали символом цього регіону.
«Три красуні» – це три казкові скельні утворення, які нагадують батька, матір і дитину. Вони розташовані в районі Юргюп, що в Каппадокії, в центральній анатолійській провінції Невшехір.
Гюльшехір
Гюльшехір, що розташований за 20 кілометрів на північний захід від Невшехіру та на південь від річки Кизилрмак (Червона річка), раніше був відомий як Зоропассос, а згодом – як Арапсун за часів правління сельджуків. Руїни Ачксараю розташовані за 3 кілометрів від Гюльшехіру. Це важливий єпископський центр, відомий своїми скельними церквами 9 та 10 століть, а також римськими скельними гробницями, висіченими в туфових скелях. У цьому районі також можна знайти культові скельні утворення у формі грибів, характерні для Гюльшехіру. Нарди (Кінська Криша), Малий Палац (Багатоповерхова Житлова Зона), Чотирьохколоний Монастир, Будівля у Формі Колиски, Дванадесятиколомна Церква та Будівля зі Сходами – усе це важливі релігійні та архітектурні пам’ятки. Нині туристи, які подорожують пішки, віддають перевагу цьому району. Руїни Аксарая є більш привабливим місцем, ніж інші розташовані неподалік об’єкти. Тут пролягає 7-кілометрова стежка, яка звивається долиною і слугує центром культури та спорту.
Підземні міста Каппадокії
Дерінкую Підземне місто
Підземне місто Дерінкую, розташоване в районі Дерінкую провінції Невшехір, є однією з найпопулярніших визначних пам’яток міста. Протягом століть місцеві жителі ховалися тут у разі небезпеки. Глибина підземного міста Дерінкую становить близько 85 метрів. Тут можна знайти сараї, льохи, трапезну, церкви, котельні та інші споруди, типові для підземного міста. Крім того, на другому поверсі розташована місіонерська навчальна академія. Для стелі школи було обрано склепінчасту конструкцію, оскільки вона не є типовою для підземних поселень. Навчальні класи розташовані ліворуч від головного коридору. Спустившись сходами після проходження третього поверху... на четвертому рівні підземного міста можна знайти церкву, спроєктовану у формі хреста. Криниці та вентиляційні шахти, що ведуть до нижніх рівнів, недоступні з верхніх рівнів, а верхні частини деяких криниць приховані від верхнього рівня, щоб запобігти отруєнню під час можливого вторгнення. Підземне місто Дерінкую було відкрито в 1965 році, але наразі для відвідування доступно лише 10% його території.
Каймакли Підземне місто
Рухаючись на південь від міста Невшехір, ви дістанетесь доріг, що ведуть до підземних міст Каймакли та Дерінкую. Підземне місто Каймакли – це лабіринт тунелів і кімнат, видовбаних у землі на восьми рівнях під замком Каймакли. Тут є житлові приміщення, церква і навіть кладовище над стайнею на першому поверсі. Майже 100 тунелів з’єднують поверхню з містом, розташованим під землею, і мешканці села Каймакли збудували свої домівки навколо них. Хоча під землею є вісім рівнів, для відвідування відкриті лише чотири.
Озконак Підземне місто
Приблизно за 15 миль (24 км) від Аваноса розташоване підземне місто Озконак. Під час його будівництва використовували шари туфу, що утворилися з вулканічного граніту, що пояснює, чому його можна знайти у великій кількості на північних схилах гори. Галереї займають значну площу та з’єднані між собою підземними переходами.
Комунікації: канали, що з’єднують різні рівні, надзвичайно вузькі та довгі, на відміну від тих, що є в Дерінкую та Каймакли. підземні містаВузькі димоходи завдовжки лише 5 см забезпечують циркуляцію повітря, коли двері до вишукано прикрашених кімнат зачинено. На відміну від звичайних підземних поселень, у цьому випадку в стінах тунелю були прорізані отвори, ймовірно, для того, щоб заливати гарячу олію на ворогів, які переслідують. Як і в Каймаклі та Дерінкую, підземне місто Озконак має димоходи, колодязі з водою, фонтани та кам’яні засуви.
Мазі Підземне місто
Село Мазі, відоме також під своєю давньою назвою «Матаза», розташоване за 18 кілометрів на південь від Ургупа, на схід від підземного міста Каймакли. До підземного міста Мазі є чотири окремі входи, головний з яких – це коридор, викладений нерівними каменями. Через великий замикальний камінь, встановлений у вузькому проході, ніхто не може увійти або вийти з підземного міста без дозволу. Внутрішній простір навмисно вузький, щоб забезпечити плавне переміщення замикального каменя. Від стайні можна пройти коротким проходом до церкви підземного міста. Інший замикальний камінь можна використовувати для закриття входу до цієї зони. На відміну від церкви в Каймакли. Підземне місто, в якому був центральний апсидний виступ і фасади, прикрашені рельєфами, а в Мазі апсидний виступ був вирізьблений у кутку однієї з довгих стін. Хоча реставрація ще не завершена, ви все ще можете відчути моторошну атмосферу того, як тут жили раніше, і здивуватися винахідливій системі вентиляції.
Татларин Підземне місто
Завдяки своєму підземному місту, церквам і житловій архітектурі, місто Татларин, розташоване за 10 км на північ від району Ачиґол, є ще одним захопливим місцем у Каппадокії. Воно розташоване на схилі пагорба з такою ж назвою. Нартекс церкви, який з’єднує дві основні частини будівлі, зараз є руїною. Чітко простежується поділ між різними сценами на диво добре збережених фресках. Підлога має похмурий сірий відтінок, а стіни та фігури розписані у фіолетовий, гірчичний і червоний кольори. Розміри приміщень, кількість продовольчих складів і велика кількість церков у підземному місті, відкритому в 1991 році, створюють враження військового гарнізону або монастирського комплексу. Це підземне місто, що складається з двох поверхів. туристичний об’єкт досі відкритий для відвідування, і однією з його головних переваг є наявність унітазу зі змивом.
Долина Іхлара
Долина Ілара – це місце, яке ви шукаєте, якщо хочете відвідати місця, де ще ніколи не бувала людина, як у часовому, так і в географічному сенсі. Ця долина, що простягається на 14 кілометрів, з давніх часів, від зародження християнства, була важливим релігійним центром, про що свідчить велика кількість стародавніх храмів і церков, розкиданих по всій території. Відповідно до ідеалів монастиря, у скелях по всій місцевості витесано церкви, стіни яких прикрашені фресками. Вам пощастить, якщо ви захочете оглянути ці споруди та дослідити їхні захопливі інтер’єри. Церкви Агачальті, Сюмбюллю, Йиланьлі, Кокар, Пренлісекі, Еріташ, Діреклі, Святого Георгія, Карагедік, Ала, Безірхане, Бахаттін Саманлі та Баткін – це лише 14 із багатьох церков, які... вітаємо гостей. Краще підготуйтеся, адже спуск цими 382 сходинками до дна долини може зайняти від двох до чотирьох годин. Не дозволяйте часу доби змусити вас відмовитися від цієї подорожі; вздовж річки Мелендіз є альтанки, де ви можете відпочити та випити чаю, щоб змити пил дороги.
Церква Селіме
Церква Селіме, що має два поверхи та сягає своїм корінням у VIII–IX століттях, є найбільшою з усіх церков у Каппадокії. Зображення Христа та Марії, що возносяться на небеса, – лише один із багатьох образів, які можна знайти в цьому соборі. Прямо біля собору та монастиря Селіме розташований високий коридор, який використовувався для перевезення верблюдів. Каравани зупинялися в Селіме через наявність тут ринку, і верблюдів заганяли в собор. Всю цю споруду було зведено, щоб вона слугувала притулком для вірян і тих, хто шукає місце для відпочинку. Немає більш важливого аспекту монастиря Селіме, ніж його роль як семінарії для місцевого духовенства. Крім того, у соборі Селіме відбувся перший гучний ритуал. Візантійський вплив помітний у багатьох спорудах, вирубаних у скелях, серед яких переважають церкви. Варто також зазначити, що верхні рівні собору були спроєктовані таким чином, щоб нагадувати замок.
На честь Хаджі Бекташі Велі.
З поширенням ісламу в Анатолії багато видатних ісламських мислителів і вчених зробили цей регіон своїм домом. Містик Хаджі Бекташі Велі, який сьогодні більше відомий як Хаджібекташі, народився в Туреччині та прийняв іслам. Наприкінці 13 століття він переїхав до Анатолії. Основні принципи філософії цього мудреця втілюють дух і сутність Загальної декларації прав людини, яка була прийнята в 1948 році та відіграла важливу роль у об’єднанні різних турецьких груп в Анатолії. Мечеть, збудована в Хаджібекташі в 14 столітті, розташована за 45 кілометри від Невшехіру, і до її комплексу, окрім мечеті, входять гостьовий будинок, кухня, дерево бажань і місце для відлюдників, а також знаходиться гробниця Хаджі Бекташі Велі. Ця будівля, яка зараз є музеєм, внесена до попереднього списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

