100 НАЙКРАЩИХ ГОЛЬФ-ПОЛІВ У СВІТІ
Найкращі гольф-поля у світі.
Гольф-клуб «Пайн-Веллі»
Пайн-Веллі, штат Нью-Джерсі.
Архітектор гольф-клубу «Пайн-Веллі».
Джордж Крамп / Гаррі С. Колт
Гольф-клуб «Пайн-Веллі»: рік будівництва.
1918
Analyzing a golf course need not be complicated. One simple but effective way to judge a design is by the quality of the course’s property, its hazards, and greens. Pine Valley excels at all three, with many contending it has the most formidable hazards and sophisticated green complexes in golf. Throw in a wonderful routing that hopscotches from one island of turf to the next across the rolling, sandy landscape and you have a course that hasn’t budged from the No. 1 spot for decades, meaning Pine Valley’s only benchmark in itself.
Гольф-клуб «Сайпрес-Пойнт»
Пеббл-Біч, штат Каліфорнія.
Архітектор гольф-клубу «Сайпрес-Пойнт»
Алістер Маккензі
Гольф-клуб «Сайпрес-Пойнт». РІК БУДІВНИЦТВА.
1928
Важко уявити, що таку чудову місцевість віддали під гольф-поле. Ті небагато щасливців, які мають можливість тут грати, насолоджуються однією з найвражаючих прогулянок у цьому виді спорту, адже проєкт Алістера Маккензі легко переносить гравця по різноманітній території. Знаменита лунка №16, пар-3, яка тягнеться до бурхливого Тихого океану, є найефектнішою та найчастіше фотографованою лункою, але тут є незліченна кількість інших цікавих місць: від лісистої ділянки до піщаних дюн і знаменитої скелястої берегової лінії. Маккензі використав найкращі якості цієї місцевості, частково порушивши «правила», розмістивши дві лунки пар-5 поспіль на початку та дві лунки пар-3 поспіль в кінці поля. Лунка №9, яку можна пройти одним ударом, є ще однією особливістю поля завдяки своїй... зелений колір нахилено спрямований у бік ігрової зони.
Гольф-клуб «Глорія Гольф Резорт» (Нове поле)
Серік, Анталія, Туреччина.
Гольф-поле готельного комплексу «Глорія Гольф Резорт»: АРХІТЕКТОР
Майкл Ґайон.
Гольф-поле готельного комплексу «Глорія Гольф Резорт». РІК БУДІВНИЦТВА.
1997
Незалежно від того, чи є у вас кохана людина, сім’я, чи просто щира пристрасть до гольфу,
Мережа готелів Gloria Hotels & Resorts обіцяє подарувати вам незабутній відпочинок, поєднуючи розкіш і гармонію з природою, про що ви завжди мріяли. Готельний комплекс Gloria Golf Resort також обіцяє подарувати вам відпочинок вашої мрії.
готель «Глорія Резорт», що пропонує послуги гольф-клубу, у Туреччині.
Гольф-клуб «Шіннекок-Гіллз»
Саутгемптон, штат Нью-Йорк.
Архітектор гольф-клубу «Шіннекок-Гіллз»
Вільям Флінн.
Гольф-клуб «Шіннекок-Гіллз». РІК ЗАСНУВАННЯ.
1931
З 1986 року тут п’ять разів проводили Відкритий чемпіонат США з гольфу, востаннє – у 2018 році. Це – шедевр Вільяма Флінна. Окрім того, що йому надали чудову, простору ділянку землі для роботи, Флінн отримав ще одну, не менш цінну річ: час. Роботи розпочалися у 1928 році, а поле відкрили лише у 1931 році. Щоправда, під час будівництва почалася Велика депресія, але те, як плавно розташовані лунки на території, є свідченням ретельного, поступового процесу створення. Те саме можна сказати і про «Роял Мельбурн», розташований трохи нижче, тож урок засвоєно.
Національний гольф-клуб (Туреччина)
Анталія, Туреччина.
АРХІТЕКТОР НАЦІОНАЛЬНОГО ГОЛЬФ-ПОЛЯ
Девід Джонс / Девід Фегерті
Національне поле для гольфу, рік будівництва:
1994
1963 та 1965 – Відкриті чемпіонати, 1997 – повернення європейських ветеранів на поле National. Під час другої спроби Томмі Хортон показав чудовий результат 6, набравши менше пар, і переміг гравця Ryder Cup Моріса Бембриджа з перевагою у 2 удари. Моріс протягом багатьох років був рекордсменом цього поля на Augusta National (64), поки не з’явився Тайгер Вудс і не побив його рекорд. Австралієць Ноел Раткліфф фінішував ще на один удар позаду, посівши 3 місце. Після успіху Європейського ветеранського туру на National наступним кроком у професійній грі стало запрошення найкращих гравчинь у професійному жіночому гольфі до Туреччини.
національний гольф-клуб у Туреччині
Гольф-клуб «Роял Каунті Даун»
Ньюкасл, Північна Ірландія.
Архітектор гольф-клубу «Роял Каунті Даун».
Том Морріс-старший.
Гольф-клуб «Роял Каунті Даун» – рік заснування.
1889
Еволюція цієї концепції протягом понад 130 років є надзвичайно цікавою і призвела до створення того, що багато хто вважає найкращою першою дев’яткою лунок у грі. Тут безліч лунок, де потрібно робити удари в сліпу, і це особливо вдало реалізовано на таких лунках, як 2, 5 та 9. На другій частині поля нещодавно було прибрано природний ставок, який знаходився за 100 ярди від 17-ї лунки. Член клубу Джордж Комб заслуговує на велику частину похвали за RCD, оскільки він допоміг адаптувати поле до використання м’ячів Haskell з гумовою серцевиною 120 років тому. Сорок відсотків найкращих полів світу (15, зокрема, Pine Valley, Oakmont, Royal Dornoch, Pebble Beach та Merion) значною мірою завдячують своїм унікальним особливостям людям, які спроєктували небагато інших полів. Такі проєкти мають свій неповторний стиль. у цьому районі графства Даун відкриваються захопливі краєвиди на Ірландське море, гори Морн і червоноцегляну дзвіницю готелю «Слайв-Донард».
Королівський гольф-клуб у Мельбурні (західний майданчик).
Блек-Рок, Австралія.
Королівський гольф-клуб у Мельбурні (західна частина), АРХІТЕКТОР
Алістер Маккензі
Королівський гольф-клуб у Мельбурні (західна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1931
The immense appeal of Alister MacKenzie’s Golden Age masterwork is captured by former world No. 1 Nick Faldo: “I love the way it plays firm and fast-running, the way the bunkering frames and almost intrudes into the putting surfaces and the brilliance of the bunkering style with the native scrubby look. I’m also a fan of the often very wide fairways that reward positioning and of the mix of long and short par-4s. Add to this the splendid contouring of the greens and the rich variety of approach shots that you play into those greens.” Sir Nick said it all.
Гольф-клуб «Окмонт»
Окмонт, штат Пенсильванія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Окмонт»
Генрі Фаунз
Гольф-клуб «Окмонт»: рік заснування.
1903
Жоден гольф-майданчик не виглядає таким вражаючим, коли він суворий і непривітний. І саме в цьому полягає краса Окмонта: він не намагається здаватися привабливим, але для справжнього поціновувача вид з вершини пагорба на 15-й лунці є таким же захопливим, як і будь-який інший у країні. Безплідний ландшафт має небагато дерев і зовсім немає води, лише дренажні канави, що простягаються по всій території. Тут небагато складних ділянок, а гріни величезні, тож у чому тут проблема? Відповідь на це питання можна знайти на 1-й лунці, де грін повторює природні контури та спускається від гравця. Нехай змагання розпочнуться! Для гольф-майданчика, відомого своєю складністю, часто залишається поза увагою блискуча особливість його чотирьох коротких пар-4 лунок: 2-ї, 11-ї, 14-ї та 17-ї.
Гольф-клуб «Августа Нешнл»
Августа, штат Джорджія.
Архітектор гольф-клубу «Августа Нешнл»
Алістер Маккензі/Боббі Джонс
Гольф-клуб «Августа Нешнл». РІК БУДІВНИЦТВА.
1933
«Ауґуста Нешнл» – це втілення задуму Боббі Джонса та його обраного архітектора, Алістера Маккензі. Обидва прагнули, щоб «Ауґуста Нешнл» відображала дух і стратегічні можливості старого поля для гольфу в Сент-Ендрюс, поля, яке вони найбільше цінували. Майже на кожній лунці в Сент-Ендрюс і «Ауґусті Нешнл» є безпечний і водночас ризикований шлях до лунки. Зміни, внесені в лунки №10 і №15 влітку 2021 року, викликали жваві обговорення, і шанувальники гольфу вже з нетерпінням чекають на квітень.
Гольф-клуб «Сенд-Гіллз»
Муллен, штат Небраска.
Архітектор гольф-клубу «Сенд-Гіллз»
Білл Кур/Бен Креншоу
Гольф-клуб «Сенд-Гіллз». РІК БУДІВНИЦТВА.
1995
Білл Куре та Бен Креншоу переносили чайні ложки ґрунту, щоб створити найбільш природний ландшафт, який гармонійно поєднується з місцевістю, і який не будували з часів Другої світової війни. Хвиляста піщана місцевість, звивисті доріжки, які не були зруйновані бульдозером, постійний вітер, хвиляста степова трава та величезні піщані пагорби створюють відчуття, ніби ви перебуваєте на узбережжі посеред розташованого в глибині країни штату Небраска. Цей дизайн одразу ж отримав визнання, і мінімалістичний рух отримав поштовх, і можна стверджувати, що саме цей гольф-клуб започаткував другу «золоту еру». Sand Hills вперше увійшов до нашого списку найкращих 10 у 2005 році та знову повернувся цього року.
Гольф-клуб «Мерфілд»
Східний Лотіан, Шотландія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Мерфілд»
Олд Том Морріс, 1891 / Г. С. Колт, 1925.
Гольф-клуб «Мерфілд»: рік заснування.
1925
Цей турнір, який проводиться у форматі 16 Open, а також є місцем проведення 2022 Women’s Open, ніколи не був настільки складним і незабутнім, як у 2013, коли Філ Мікельсон здобув перемогу, використовуючи свою клюшку 3. Цей майданчик так вразив Джека Ніклауса під час його перемоги у 1966, що він назвав на його честь свій власний майданчик, який відповідає вимогам великих турнірів, в Огайо. Том Вайсскопп вважає, що головна особливість поля полягає в наступному: «Постійна зміна напрямку між лунками призводить до різних вітрів, чудового балансу та максимальної різноманітності».
Королівський гольф-клуб Дорнох (чемпіонський майданчик).
Дорнох, Шотландія.
Королівський гольф-клуб «Дорнох» (чемпіонатний майданчик) – АРХІТЕКТОР
Том Морріс-старший.
Гольф-клуб «Роял Дорнох» (чемпіонатний майданчик). РІК БУДІВНИЦТВА.
1886
Після того, як Том Вотсон зіграв тут перед захистом свого титулу на Відкритому чемпіонаті 1981 року, він зазначив, що цей досвід був «найбільш захопливим, який я коли-небудь отримував на полі для гольфу». Дональд Росс виріс тут, хоча остаточний вигляд Дорнох, яким ми знаємо його сьогодні, набув вже після того, як він покинув це місце. Дійсно, це поле для гольфу схоже на Окмонт, Пайнхерст № 2 та NGLA в тому сенсі, що завдяки наполегливій праці однієї людини (в даному випадку Джона Сазерленда) воно було вдосконалено протягом кількох десятиліть.
Гольф-клуб «Merion» (східне поле).
Ардмор, штат Пенсильванія.
Гольф-клуб «Merion» (східна частина), АРХІТЕКТОР
Г’ю Вілсон
Гольф-клуб «Merion» (східна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1912
What makes Merion so distinctive is its remarkable variety. Some par-4s are short, others are monsters with the delta being as much as 200 yards. One par-3 is tiny, at 115 yards; the others measure 236, 246 and 256. The famous par-4 11th, where Bobby Jones clinched the 1930 Grand Slam, is slashed by a creek, while the par-4 16th demands a shot over an abandoned stone quarry. In short, Merion has everything, including sub-air and irrigation systems that lend more control over the firmness and speed of the playing surfaces. The recently expanded greens have created a plethora of new hole locations around the greens’ perimeters, and the player’s chess match with the clever design is more intense than ever.
Гольф-клуб «Пеббл-Біч»
Пеббл-Біч, штат Каліфорнія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Пебл-Біч»
Джек Невілл/Дуглас Грант
Гольф-клуб «Пеббл-Біч». РІК БУДІВНИЦТВА.
1919
Перший великий американський громадський гольф-клуб, розташований біля океану, «Пеббл-Біч», вирізняється вдало продуманою схемою розташування лунок, яка веде гравця до самої кромки океану, а потім – на значно вищу місцевість, перш ніж повернути його до скель для вирішальних останніх двох лунок. Навіть сьогодні, коли за останні 100 років було збудовано безліч чудових гольф-полів світового класу, не існує більш захопливої та вражаючої ділянки, ніж лунки з 4-ї по 10-ту. Крім того, чи можна порівняти будь-яку прогулянку з тією останньою прогулянкою вгору до культової 18-ї лунки з пар-5, коли вона плавно вигинається ліворуч навколо затоки Кармель?! Важко уявити, щоб цей настільки відомий гольф-клуб перевершив перші враження, але він це робить.
Королівський гольф-клуб «Портраш» (Дунлус)
Портраш, Північна Ірландія.
Королівський гольф-клуб «Портраш» (Дунлус) – АРХІТЕКТОР
Г. С. Колт.
Королівський гольф-клуб «Портраш» (Дунлус) – РІК ЗАСНУВАННЯ.
1929
Єдиний гольф-клуб за межами Англії та Шотландії, де проводять Відкритий чемпіонат, постійно входить до списку 15 найкращих гольф-клубів світу завдяки чудовому проєкту 1929 року, розробленому Г. С. Колтом, який максимально використовує його розташування на високих дюнах уздовж Ірландського моря. Під час Відкритого чемпіонату 2019 року світ гольфу побачив дві нові лунки: 7-му та 8-му, які замінили старі, порівняно нудні 17-ту та 18-ту лунки. Обидві дев’ятки лунок розташовані біля лінії обриву, а найвражаючий момент на полі настає на 5-й лунці, де вона різко повертає праворуч до двоярусної лунки, розташованої впритул до обриву. Дійсно, багато лунок мають вигин в один бік чи інший, тому вибір ключки для початкового удару не завжди є очевидним.
Гольф-поле «Титанік»
Анталія, Туреччина.
Архітектор гольф-клубу «Титанік»
Гольф-клуб «Хоутрі», Англія.
Гольф-клуб «Титанік». Рік будівництва.
1997
Гольф-клуб «Титанік» пропонує шанувальникам гольфу унікальне поле для гри, яке вражає величчю гірського масиву Тавр і розташоване між мальовничим струмком і Середземним морем. Маршрути поля для гольфу, що пролягають безпосередньо вздовж узбережжя, відкривають перед гравцями неймовірні краєвиди кожної лунки.
З одного боку – гольф-клуб «Титанік», а з іншого – Середземне море. Белек пропонує різноманітні ландшафтні рішення на кожній лунці, створюючи захопливе природне середовище та обіцяючи незабутні візуальні враження та унікальний досвід гри в гольф.
гольф-клуб «Титанік», Белек
Гольф-клуб «Пайнгерст» (поле № 2)
Селище Пайнгерст, штат Північна Кароліна.
Гольф-клуб «Пайнгерст» (поле № 2), архітектор.
Дональд Росс.
Гольф-клуб «Пайнгерст» (поле № 2). РІК БУДІВНИЦТВА.
1907
Шедевр Дональда Росса розкинувся на великій території серед високих сосен у регіоні Каролінські піщані пагорби, а лунки завершуються легендарними грінами у формі перевернутої тарілки. До Відкритого чемпіонату США з гольфу 2014 року компанія Coore-Crenshaw провела реставрацію, відновивши колишні зони з низькою травою та природні ділянки, які востаннє бачили у 1940-х роках. Навіть за відсутності густої трави, гравець, який посів друге місце, зміг показати результат лише на один удар кращий за пар за чотири раунди. Після того, як наступного тижня було проведено Відкритий чемпіонат США серед жінок, з місця, де зародився американський гольф, було поширено важливе повідомлення про переваги широких зон, короткої трави та чудових грінів. Це один із небагатьох гольф-полів, де гості курорту можуть весело провести час, не втративши жодного м’ячика. і вже за тиждень корт може бути готовий до проведення турніру US Open. У цьому й полягає перевага короткої трави — і геній дизайну Росса.
Гольф-клуб «Тернберрі» (поле «Ейлса»)
Тернберрі, Шотландія.
Гольф-поле Тернберрі (Айлса), АРХІТЕКТОР
Віллі Ферні, 1909 рік / Маккензі Росс, 1946 рік / Мартін Еберт, 2016 рік.
Гольф-поле Тернберрі (Айлса), рік будівництва.
2016
«Тернбері» було засновано як проєкт Віллі Ферні та було частиною відомого маєтку Калзеан. Більше ніж 100 років воно пов’язане з готелем «Тернбері». Обидві світові війни негативно позначилися на території, а реконструкція, здійснена Маккензі Россом після Другої світової війни, стала основою для сучасного планування поля. Після нещодавньої зміни власника Мартін Еберт провів чудову модернізацію, яка дозволила краще використати нерівну лінію скель. Знамените 9-те ті, розташоване біля культової вежі маяка, було збережено, але напівзакрита ділянка поля у формі черепахи – ні. Натомість було створено чудову лунку пар-3, а 10-та лунка тепер має пар-5, вона довша та складніша, а 11-та лунка розташована ближче до берега. 6-ту лунку було скорочено, щоб розмістити чудову нову зону для відбиття м’яча. стартовий удар на останній лунці. Загалом, ці вдосконалення піднімають поле для гольфу «Айсла» на найвищий рівень, поєднуючи в собі складність і красу. У 1977 році Тернбері став місцем проведення Відкритого чемпіонату, і тут двічі відбувалися найважливіші змагання, в яких головною зіркою був Том Вотсон.
Гольф-клуб «Чикаго GC»
Вітон, штат Іллінойс.
Архітектор гольф-клубу «Чикаго GC»
К. Б. Макдональд, 1895 / Сет Рейнор, 1923.
Гольф-клуб «Чикаго GC»: рік будівництва.
1895
«Чикаго Гольф» був одним із п’яти клубів-засновників Асоціації гольфу Сполучених Штатів, створеної у 1894 році, і на його території було облаштовано перше в країні поле для гольфу з 18 лунками. Крім того, це був перший клуб за межами північно-східної частини країни, який приймав Відкритий чемпіонат США з гольфу. У 1923 році Сет Рейнор переробив поле, створене його наставником Ч. Б. Макдональдом, і з того часу зміни були незначними. Завдяки чудовим лункам, які є зразком для наслідування, клуб і сьогодні залишається таким же актуальним, як і в епоху дерев’яних клюшок. Лунки з 1-ї по 3-ю, зокрема лунки, що відповідають шаблонам «Дорога» та «Б’яріц», є одним із найскладніших початків гри.
Гольф-клуб у Лос-Анджелесі (північний майданчик).
Лос-Анджелес, штат Каліфорнія.
Гольф-клуб у Лос-Анджелесі (північна частина), АРХІТЕКТОР
Джордж К. Томас-молодший.
Гольф-клуб у Лос-Анджелесі (північна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1927
Гіль Хансе та його команда у 2010 році відновили культовий проєкт Джорджа Томаса, довівши його до досконалості. Бункери було перероблено та переміщено, зони для гри розширено, а природний яр знову використано як стратегічну перешкоду. LACC North, який, безсумнівно, є одним із найкращих зразків міського дизайну в Америці, приймав Кубок Волкера у 2017 році, і шанувальники дизайну з нетерпінням чекають на довгоочікуваний Відкритий чемпіонат США 2023 року. Як каже Хансе: «Це поле має ідеальне відчуття місця та гармонію».
Гольф-клуб «Фраєрз-Гед»
Бейтінг-Холлоу, штат Нью-Йорк.
Гольф-клуб «Фрайарс-Гед»: архітектор проєкту
Білл Кур/Бен Креншоу
Гольф-клуб «Фраєрз Гед» – рік заснування.
2003
Покриті деревами дюни, відкриті луки та мальовничі види на протоку Лонг-Айленд – усе це робить гру на цьому полі, спроєктованому Біллом Куром і Беном Креншоу у 2003 році, особливо привабливою. Філ Мікельсон назвав його своїм улюбленим сучасним полем для гольфу. Деякі лунки, наприклад, 14-та, де пар становить 5, нагадують східнобережну версію поля «Сайпрес-Пойнт». Постійні вдосконалення, навіть незначні, допомогли полю «Фраєрз-Гед» стабільно підійматися в рейтингах. З точки зору презентації, небагато полів можуть зрівнятися з ним.
Гольф-клуб «Кінгстон Хіт»
Челтенхем, Австралія.
Архітектор гольф-клубу «Кінгстон Хіт».
Дес Саутар, 1925 / Алістер Маккензі, 1928.
Гольф-клуб «Кінгстон Хіт» – рік заснування.
1928
Ден Саутар, Мік Морком і Алістер Маккензі відіграли важливу роль у створенні вражаючого візуального образу та стратегічного шедевру, і значною мірою цьому сприяла важлива особливість місцевості – розташування на піщаному ґрунті. Кожен сучасний архітектор має приділити час, щоб побувати тут і вивчити, як творці змогли так майстерно використати землю, яка не є ні надто великою, ні надто складною для проєктування. Не дивно, що це поле для гольфу є улюбленим місцем серед шанувальників дизайну.
Гольф-клуб «Тара Іті»
Те-Арай, Нова Зеландія.
Архітектор гольф-клубу «Тара Іті».
Том Доак
Гольф-клуб «Тара Іті». РІК БУДІВНИЦТВА.
2015
У 2017 році поле для гольфу «Тара Іті» увійшло до нашого рейтингу найкращих полів у світі, одразу посівши одне з найвищих місць серед новачків. Згодом воно піднялося ще вище. Перевагою цього поля є його чудове розташування серед дюн на березі Тихого океану, а також чудові лунки з травою сорту «файн-феску» та мальовничі смуги природної трави та піску. Дизайн поля вирізняється вражаючими лунками. Дві з них – 15-та та 17-та – особливо популярні серед ЗМІ, але ще одним чудовим моментом на цьому полі є довга лунка під ухилом, 12-та, яка розташована віддалено від Тихого океану і веде до відкритої, похилої лунки, права частина якої на 7 футів вища за ліву. На 12-й лунці панує особливий стиль гри, і вона вражає навіть без краєвиду на океан.
Гольф-клуб «Беллібуніон» (старий майданчик).
Баллібаньон, Ірландія.
Гольф-клуб «Беллібуніон» (старий майданчик). АРХІТЕКТОР.
Мерфі, 1893 / Том Сімпсон, 1936.
Гольф-клуб «Беллібуніон» (старий майданчик). РІК БУДІВНИЦТВА.
1936
Ця перлина південно-західної Ірландії розташована між величними піщаними дюнами та Атлантичним океаном. «Це, безперечно, найкращий прибережний гольф-майданчик, який я коли-небудь бачив», – сказав відомий спортивний журналіст Герберт Воррен Вінд. П’ятиразовий чемпіон Open Том Вотсон підтримав його: «Це один із найкращих і найгарніших майданчиків для гри в гольф, які я знаю». Шість років тому доглядач поля Джон Бамбері розпочав проєкт з перетворення газонів, висіяних травою «поа», на більш якісні сорти трави «феску», а також з відновлення традиційного стилю гри. Його наполеглива праця принесла свої плоди.
Гольф-клуб «Вінґед Фут» (західна частина).
Мамаронек, штат Нью-Йорк.
Гольф-клуб «Вінґед Фут» (західна частина), архітектор.
А. В. Тіллінґхаст
Гольф-клуб «Вінґед Фут» (західна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1923
Хейл Ірвін пережив драматичний турнір «Різанина на Вінгд Фут» на Відкритому чемпіонаті США 1974 року та переміг із результатом на сім ударів кращим за пар. Джефф Огілві не показав набагато кращих результатів у 2006 році, коли його загальний результат на п’ять ударів гірший за пар приніс йому трофей. Марк Брукс, чемпіон PGA 1996 року, підсумував цей чудовий дизайн А.В. Тіллінгаста наступним чином: «Тут, мабуть, є шість складних лунок, шість справді складних лунок і шість неможливих лунок». Страхітливо нерівні, грушоподібні гріни, величезні бункери та низка складних лунок із пар-4 визначають складність поля. За шкалою складності від 1 до 10, Джек Ніклаус колись оцінив західне поле на 12 балів. Проте, вражаюче розширення грінів, здійснене Гілом Хансе, повернуло в гру захопливий елемент креативності, яким можуть похизуватися лише деякі поля в парковій зоні. стверджувати; заперечувати; сперечатися; брати участь у змаганні.
Гольф-поле гольф-клубу «Корнелія»
Анталія, Туреччина.
Архітектор гольф-клубу «Корнелія»
Нік Фальдо
Гольф-клуб «Корнелія» – рік заснування.
1937
Після кількох тижнів, проведених у піщаних дюнах поблизу міста Гатчінсон, де всюди ростуть юкки, архітектор Перрі Максвелл заявив: «Тут є 118 чудових лунок для гольфу. Все, що мені потрібно, – це прибрати 100 із них». Єдиного, чого не вистачає цьому майданчику, що нагадує поле для гольфу, – це океан. Саме тут у 2002 році проходив Відкритий чемпіонат США серед жінок (переможниця – Джулі Інкстер), а у 2006 році – Відкритий чемпіонат США серед ветеранів (переможець – Аллен Дойл). Як чудово, що Максвелли отримали можливість попрацювати над цим унікальним об’єктом, адже їхній делікатний підхід до ландшафту є чудовим прикладом для вивчення всіма архітекторами.
гольф у Корнелії
Гольф-клуб «Рів’єра»
Пасифік-Палісейдс, штат Каліфорнія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Рів’єра»
Джордж Томас-молодший / Біллі Белл-старший.
Гольф-клуб «Рів’єра». РІК БУДІВНИЦТВА.
1927
Тут у всій красі представлено цінність, яку надає архітектор. Оскільки поле було розташоване у вузькій ущелині, не було підстав очікувати на щось особливе. Проте завдяки зусиллям Джорджа Томаса та Біллі Белла тут з’явилося одне з найвидатніших полів, що вирізняється продуманим стратегічним дизайном. Разом ці архітектори підняли на новий рівень розташування бункерів і кут нахилу грін-зони у 1920-х роках. Як доказ їхнього таланту, зверніть увагу на 10-ту лунку Riv, довжиною 311 ярдів, пар 4. Завдяки вдалому розташуванню бункерів і куту нахилу грін-зони, на цій невеликій лунці є безліч варіантів, як показати гарний результат. Знаменита цитата Томаса — «стратегія — це душа гри» — втілюється на Riv.
Гольф-клуб «Пасифік-Дюнс»
Бандон, штат Орегон.
Архітектор гольф-клубу «Пасифік-Дюнс».
Том Доак
Гольф-клуб «Пасифік-Дюнз». РІК БУДІВНИЦТВА.
2001
Цей незвичайний проєкт Тома Доука привернув до нього увагу широкої публіки. На перших дев’яти лунках переважають лунки типу «пар-4», а на наступних дев’яти лунках їхня черговість змінюється на 3-3-5-4-3-5. Лише Майк Кайзер міг схвалити таку незвичну послідовність лунок, і цей гольф-клуб допоміг сучасній архітектурі звільнитися від певних дизайнерських обмежень, які стримували архітекторів протягом останніх п’яти десятиліть. Розсіяні великі піщані пастки, гігантські природні дюни, майстерно спроєктовані гріни та панорамні краєвиди Тихого океану доповнюють перший шедевр Доука.
Гольф-клуб «Кристал Даунс»
Франкфорт, штат Мічиган.
Гольф-клуб «Кристал-Даунз»^АРХІТЕКТОР
Алістер Маккензі/Перрі Максвелл
Гольф-клуб «Кристал Даунс». РІК БУДІВНИЦТВА.
1932
Завдяки віддаленому розташуванню, на гольф-поле «Кристал Даунс» колись не звертали уваги, але все змінилося, коли Том Доак познайомив Бена Креншоу з цим полем у 1980-х роках. Поєднання сильних вітрів, що дмуть з озера Мічиган, густих заростей трави, хвилястої місцевості та хитромудрих контурів грінів робить це поле одним із найскладніших серед найкращих 100 полів, враховуючи його пар 70. Його довжина становить трохи менше ніж 6,600 ярдів, тому надмірна довжина не є необхідною, коли у вас є такі чудові гріни. (Фото: Гері Келлнер/Dimpled Rock)
Гольф-клуб «Саннінгдейл» (старий майданчик).
Саннінгдейл, Англія.
Гольф-клуб «Саннінгдейл» (старий майданчик). АРХІТЕКТОР.
Віллі Парк-молодший, 1901 рік / Г. С. Колт, 1922 рік.
Гольф-клуб «Саннінгдейл» (старий майданчик). РІК БУДІВНИЦТВА.
1922
Гольф у Сполученому Королівстві зародився вздовж його узбережжя, на прибережних ділянках, але з нарастанням популярності цього виду спорту люди захотіли, щоб поля для гри були розташовані ближче до місць їх проживання. Одним із перших полів для гри, розташованих у внутрішній частині країни, яке встановило новий стандарт у дизайні, стало поле в Саннінгдейлі, яке з’явилося невдовзі після початку минулого століття. Якщо додати до початкового проєкту Віллі Парка-молодшого вдосконалення, внесені Гаррі Колтом (наприклад, перенесення 12-ї лунки вище та ліворуч), то в результаті вийде одне з найвишуканіших полів для гри, розташованих у внутрішній частині країни.
Гольф-клуб «Окленд-Гіллз» (південна частина).
Блумфілд-Гіллз, штат Мічиган.
Гольф-клуб «Окленд-Гіллз» (південна частина). АРХІТЕКТОР.
Дональд Росс, 1917 рік.
Гольф-клуб «Окленд-Гіллз» (південна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1917
З роками Окленд-Гіллз – знаменитий «монстр», якого Бен Хоган здолав на Відкритому чемпіонаті США з гольфу 1951 року – став довгим, вузьким і складним, що відповідало опису інших американських чемпіонських полів. Такий розвиток подій не був запланований – це був величний проєкт Дональда Росса, що мав надихати. На щастя, усі досягнення Росса, і навіть більше, були відновлені у 2020 році, коли Гіл Хансе, Джим Вагнер та їхня команда відновили колишню ширину поля та кути, з яких можна було грати. Розмір грін було збільшено на вражаючі 35 відсотків, а самі бункери було відновлено до їхніх попередніх величезних розмірів. Трава фescue колишеться на вітрі, а хвилястий ландшафт, більше не прихований деревами, підкреслює велич паркового гольфу. пропонує.
Гольф-клуб «Семінол»
Джуно-Біч, штат Флорида.
Архітектор гольф-клубу «Семінол»
Дональд Росс.
Гольф-клуб «Семінол»: рік будівництва.
1929
Від часу публікації нашого попереднього світового рейтингу шанувальники гольфу двічі мали змогу спостерігати за грою на полі «Семінол» по телебаченню: спочатку під час заходу, організованого у травні 2020 року для збору коштів на боротьбу з Covid, а потім під час Кубка Волкера у 2021 році. Можливо, це найкраще поле, над яким коли-небудь працював Дональд Росс. Воно розташоване вздовж і між двома основними лініями дюн, і Росс максимально використав цю можливість, створивши лунки, які розташовані під різними кутами. Клуб пишається своїми доглянутими ігровими поверхнями, які були в центрі уваги під час Кубка Волкера. Дехто вважає, що репутація поля базується на ексклюзивності клубу, що є необґрунтованим, оскільки тут є безліч видатних лунок, зокрема 4-а, 6-а, 13-а та інші. найбільш захопливі завершальні три лунки гри.
Королівський гольф-клуб «Сент-Джордж».
Сендвіч, Англія.
Архітектор гольф-клубу «Роял Сент-Джорджес».
Лейдлоу Пурвес, 1887 рік / Г. С. Колт, 1922 рік.
Королівський гольф-клуб «Сент-Джордж» – рік заснування.
1922
Цей гольф-клуб, який приймав турнір British Open 15 разів, існує з 1887 року. «Сендвіч», як його називають у розмовній мові, розташований на одній із найскладніших ділянок будь-якого поля для гольфу, де проводяться змагання. Так, це означає, що тут більше сліпих зон, ніж на інших полях, де проводяться змагання. Деякі професійні гравці позитивно ставляться до цього, а інші – з обережністю. Аматори, які розглядають гольф як приємне проведення часу, а не як спосіб заробітку, зазвичай більш захоплено відгукуються про це місце. Хоча поле в Сендвічі велике, тут трапляються напружені моменти, зокрема на 4 лунці, де потрібно перелетіти через найнебезпечніший бункер на fairway. Творець Джеймса Бонда, Ієн Флемінг, був великим шанувальником складності 10 лунки, але найскладніший момент настає на пар-5 14 лунці. м’яч кілька разів вилітав за межі поля праворуч. Варто відзначити, що ніщо не змусило Колліна Морікаву збитися зі шляху до його вражаючої перемоги на Відкритому чемпіонаті 2021 року.
Гольф-клуб у Сан-Франциско
Сан-Франциско, штат Каліфорнія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу в Сан-Франциско
А. В. Тіллінґхаст
Гольф-клуб у Сан-Франциско. РІК БУДІВНИЦТВА.
1918
А. В. Тіллінґхаст створив свою найвишуканішу колекцію бункерів на цьому непомітному полі для гольфу в районі затоки, яке уникає публічності так само наполегливо, як його сусід, Олімпійський клуб, навпаки, прагне до неї. Відома як «Діра дуелі», лунка №7, пар-3, де потрібно зробити удар, що змушує м’яч різко опуститися, можливо, є найвідомішою лункою на цьому полі, але справжню славу мають лунки з пар-4, зокрема 2-а, 3-тя, 10-та та 12-та.
Гольф-клуб «Норт-Бервік» (західний майданчик).
Норт-Бервік, Шотландія.
Гольф-клуб «Норт-Бервік» (західна частина), архітектор.
Девід Страт
Гольф-клуб «Норт-Бервік» (західна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1895
На схід від Единбурга розташовані ці легендарні поля для гольфу. Серед багатьох їхніх визначних особливостей – 15-та лунка, відома своїм унікальним дизайном «Редан», лунка з пар-3, де потрібно зробити удар на підняту, діагональну зону для завершення гри. Однак, коли йдеться про те, наскільки запам’ятовується кожна лунка, 15-та поступається місцем 13-й лунці з пар-4, відомій як «Яма», де зона для завершення гри розташована безпосередньо за низькою кам’яною стіною. Не менш захопливою, хоча й менш обговорюваною, є 16-та лунка з її лівим і правим плато, розділеними глибоким каналом. Наша експертна група, безумовно, цінує різноманітність перешкод, які гольфіст повинен подолати, оскільки з моменту першої появи в 2007 році це поле для гольфу неухильно підіймається в світовому рейтингу.
Гольф-клуб у Лахінчі (старий майданчик).
Лахінч, Ірландія.
Гольф-клуб у Лахінчі (старий) – автор проєкту:
Олд Том Морріс, 1893 рік / Алістер Маккензі, 1927 рік / Мартін Хоутрі, 2003 рік.
Гольф-клуб у Лахінчі (старий). РІК БУДІВНИЦТВА.
1927
Лахінч вражає своїми величними піщаними дюнами та захопливими краєвидами, що відкриваються на Атлантичний океан і скелі Мохер. Оригінальний дизайн, розроблений Олд Томом Моррісом (1893), у поєднанні з удосконаленнями, внесеними Алістером Маккензі (1927), зокрема щодо розташування 9-го гріну, та з внесками Мартіна Хоутрі (2003), який розширив поле, включивши великі дюни, створює непереборну комбінацію краси, складності та розваг.
Гольф-клуб «Хіроно»
Мікі-Чі, Японія.
Архітектор гольф-клубу «Хіроно»
К. Х. Алісон.
Гольф-клуб «Хіроно». РІК БУДІВНИЦТВА.
1932
Японські гольфісти ніколи раніше не бачили таких глибоких, стратегічно розташованих бункерів, які архітектор К. Х. Елісон створив на полі Hirono на початку 1930-х років, тому бункери, збудовані пізніше, стали відомі як «бункери Елісона». Спочатку поле мало піщаний, зарослий вигляд, але завдяки висаджуванню дерев характер Hirono змінився з плином десятиліть. На щастя, нещодавні зусилля з реставрації, здійснені Мартіном Ебертом, відновили пісок як домінуючий елемент ландшафту.
Дюни Барнбугл
Брідпорт, Австралія.
Архітектор проєкту «Дюни Барнбугла»
Том Доак/Майк Клейтон
«Барнбугл Данс» – рік будівництва.
2004
Australia’s greatest links continually achieve top-40 status thanks to a sophisticated design coupled with a stirring seaside setting with holes nestled in large dunes that run parallel to the ocean. The clubhouse is situated in the middle, with each nine fanning out on either side. The dunes extend inland “only” some 350 yards and the architects did a fabulous job in having the holes flow across them in every conceivable manner. One highlight is the short 7th, which is the Southern Hemisphere’s equivalent to the Troon’s Postage Stamp hole and is equally adept at wreaking havoc. One of its tricks? Its abrupt change in direction from any previous holes means golfers don’t have a good read on how the wind will affect their tee balls.
Гольф-клуб «Карнусті» (чемпіонатний майданчик)
Карнусті, Шотландія.
Гольф-клуб «Карнусті» (чемпіонатний майданчик). АРХІТЕКТОР.
Робертсон, 1842 / Олд Том Морріс, 1872 / Джеймс Брейд, 1926.
Гольф-клуб «Карнусті» (чемпіонатний майданчик). РІК БУДІВНИЦТВА.
1926
Цей стародавній гольф-клуб засновано у 1842 році, і він вирізняється вересовими чагарниками, колючими чагарниками, густою травою, крутими схилами з укріпленими бункерами та звивистою річкою Баррі-Берн, – усе це створює хаос під час вітру. Один із найскладніших майданчиків, де проводяться змагання Open, подарував нам таких переможців, як Бен Хоган, Гері Плеєр і Том Вотсон. Незручне розташування майданчика для змагань Open 1999 року ще більше закріпило за ним репутацію «Карнусті». Це прикро. Якщо грати з відповідної позиції, ви будете приємно здивовані – і надзвичайно вражені – різноманітністю майданчика та чудовим, різноманітним набором грінів.
Гольф-клуб «Кантрі Клаб» (Клайд/Білка)
Бруклайн, штат Массачусетс.
Гольф-клуб «Кантрі Клаб» (Клайд/Білка) – АРХІТЕКТОР
Члени TCC / Віллі Кемпбелл
Гольф-клуб «Кантрі Клаб» (Клайд/Білка). РІК БУДІВНИЦТВА.
1899
Цей гольф-клуб у Бостоні, заснований понад 125 років тому, з його алеями дерев, тричі приймав Відкритий чемпіонат США та знаменитий турнір Ryder Cup 1999 року. Його турнірне поле – це комбінована схема, що складається з 18 лунок із 27, які є у клубі. Комбінація лунок «Клайд/Білка» використовувалася під час Відкритого чемпіонату 1913 року, коли місцевий гравець Френсіс Уіме вразив досвідчених британців. Серед особливостей поля в старому стилі – перехресні перешкоди та середні за розміром гріни. Під час Відкритого чемпіонату США 2022 року гравцям нагадають, що немає нічого кращого, ніж влучати в фейрвей і грін, оскільки густа трава є невід’ємною частиною складності поля, як це було і в 1913 році. (Примітка: ми оцінюємо поле, на якому регулярно грають члени клубу, а не комбіноване поле).
Гольф-клуб «Морфонтен»
Мортефонтен, Франція.
Архітектор гольф-клубу «Морфонтен»
Том Сімпсон.
Гольф-клуб «Морфонтен» – рік заснування.
1927
У мальовничому лісистому місці, яке важко знайти, за 40 миль на північ від Парижа, розташований скромний гольф-клуб, що вирізняється надзвичайною чарівністю та усамітненістю. Його сміливий початок, представлений лункою довжиною 475 ярдів (пар 4) і лункою довжиною 225 ярдів (пар 3), переходить у більш м’які, але водночас стратегічно продумані лунки, які були улюбленими у генерала Дуайта Д. Ейзенхауера, який часто тут грав. Не пропустіть дев’ятилунковий гольф-клуб Valliere в Морфонтені; його рельєфні лунки вражають не менше, ніж саме «Місто Світла».
Гольф-клуб «Роял-Біркдейл»
Саутпорт, Англія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Роял-Біркдейл»
Джордж Лоу-молодший, 1889 рік / Фред Гоутрі, 1932 рік.
Гольф-клуб «Роял-Біркдейл». РІК ЗАСНУВАННЯ.
1932
Багато хто вважає, що цей гольф-майданчик є одним із «найкращих» для проведення Відкритого чемпіонату, оскільки більшість лунок пролягають через долини, а кількість «сліпих» ударів є невеликою, незважаючи на те, що майданчик розташований серед високих дюн. Пітер Томсон виграв перший Відкритий чемпіонат, який тут проводився, у 1954 році, а в Біркдейлі було проведено ще дев’ять інших турнірів, зокрема, нещодавно тут відзначився вражаючим переможним результатом Джордан Спіт у 2017 році. (Фото: Кевін Мюррей)
Гольф-клуб «Сомерсет-Гіллз»
Бернардсвілл, штат Нью-Джерсі.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Сомерсет-Гіллз»
А. В. Тіллінґхаст
Гольф-клуб «Сомерсет-Гіллз». РІК БУДІВНИЦТВА.
1918
Завдяки 25-річній реставраційній роботі, проведеній з особливою увагою до деталей, гольф-клуб «Сомерсет-Гіллз» досяг такого рівня, що деякі вважають його найкращим проєктом А. В. Тіллінґхаста для звичайних ігор. Його два блоки різноманітні: перший розташований на більш відкритій місцевості, а другий – у лісі, де Тіллінґхаст майстерно використав природні водні об’єкти. Один із відданих жителів Нью-Йорка зауважив: «Тут так гарно, що хочеться переїхати жити в Нью-Джерсі».
Гольф-клуб «Кабот Кліфс»
Інвернес, Нова Шотландія.
Архітектор гольф-клубу «Кабот Кліфс».
Білл Кур/Бен Креншоу
Гольф-клуб «Кабот Кліфс». РІК БУДІВНИЦТВА.
2016
Найкращий гольф-клуб Канади – це поле, спроєктоване Біллом Куром і Беном Креншоу шість років тому. Воно має різноманітний ландшафт: у південній частині – великі дюни, а в північній – скелі, що підіймаються на понад 100 футів над затокою Святого Лаврентія, викликаючи відчуття, подібне до того, що відчуваєш на полі «Пебл-Біч». 2 лунка, безсумнівно, одна з найкращих на цьому полі, починається з високої точки на скелі та вимагає потужного удару з ті, щоб м’яч перелетів через водно-болотні угіддя, після чого потрібно зробити не менш вражаючий удар, щоб м’яч потрапив на підняту лунку, яка нагадує чашу. Можливість використовувати схили, щоб направити м’яч на грін, є однією з головних дизайнерських ідей, а трав’янисті зони для ударів заохочують активну взаємодію з поверхнею поля. Два найкращі приклади цього можна побачити наприкінці гри. Один із них – на на 15-й лунці, довжиною 560 ярдів, де є спуск, і до якої можна дістатися за певних умов вітру. Інша можливість відкривається на 17-й лунці, довжиною 320 ярдів, де сміливий і вдалий удар, спрямований над скелями та вниз по похилій частині поля, може призвести до можливості зробити удар, що принесе два очки. Чудовий дизайн сприяє створенню незабутніх вражень, і Cabot Cliffs чудово справляється з цим.
Гольф-клуб «Гарден-Сіті»
Гарден-Сіті, штат Нью-Йорк.
Архітектор гольф-клубу «Гарден-Сіті».
Деверекс Еммет, 1899 рік / Волтер Травіс, 1906 рік.
Гольф-клуб «Гарден-Сіті». РІК БУДІВНИЦТВА.
1899
Деверекс Еммет і Волтер Травіс розділяють визнання за створення цього класичного дизайну поля, яке розташоване на рівнині Гемпстед на Лонг-Айленді. Відстань до води становить 10 миль на північ і на південь, тому морський бриз тут – звичний супутник. Лорі Охтерлоні виграв 1902 Відкритий чемпіонат США тут, встановивши рекордні результати, завдяки використанню нового, більш міцного м’яча «Хаскелл». Похилі гріни в Гарден-Сіті, зокрема на 10 та 15 лунках, є взірцем архітектури, яка максимально враховує особливості місцевості. Щоб зрозуміти, що означає «використати всі можливості місцевості», вивчіть невелику ділянку навколо клубного будинку, на якій розташовані 1, 2 та 18 лунки, кожна з яких є унікальною.
Гольф-клуб «Саузерн-Гіллз»
Талса, штат Оклахома.
Архітектор гольф-клубу «Саузерн-Гіллз».
Перрі Максвелл.
Гольф-клуб «Саузерн-Гіллз». РІК БУДІВНИЦТВА.
1936
На цьому полі, спроєктованому Перрі Максвеллом у часи Великої депресії, тричі проводили Відкритий чемпіонат США з гольфу (U.S. Open), а також чотири рази – чемпіонат PGA. Його лунки гармонійно розташовані на хвилястій місцевості, яка ідеально підходить для гри в гольф. Протягом десятиліть цю територію затінювали дерева, але Кейт Фостер, а згодом і Гіл Хансе, відкрили її для всіх охочих помилуватися нею. Зникли й чітко окреслені бункери, які ніколи не пасували до стилю Максвелла. Усі в захваті від того, як цей гольф-майданчик змінився цього століття.
Гольф-клуб у Новому Південному Уельсі
Ла-Перуз, Австралія.
АРХІТЕКТОР ГОЛЬФ-ПОЛЯ НОВОГО ПІВДЕННОГО УЕЙЛСУ
Алістер Маккензі, 1928 / Ерік Апперлі, 1947.
Гольф-поле в Новому Південному Уельсі. РІК БУДІВНИЦТВА.
1928
Величний Сиднейський міст-арка та Оперний театр – це символи міста незрівнянної краси, а гольф-поле Ла-Перуз – його справжня перлина. У кожній дев’ятці лунок є ділянки, розташовані вздовж скелястого узбережжя. Дві найвідоміші лунки – це лунка №5 з пар-5, з її довгою, похилою вниз до Тихого океану зоною для початкового удару, і лунка №6, довжиною 195 ярдів, яка проходить над затокою мису Банкс, але ділянка від 13-ї до 16-ї лунки – це чудовий набір лунок з пар-4, які ви навряд чи знайдете деінде.
Гольф-клуб «Каліфорнія» в Сан-Франциско. Гольф-поле.
Південний Сан-Франциско, штат Каліфорнія.
Каліфорнійський гольф-клуб у Сан-Франциско. АРХІТЕКТОР гольф-поля.
А. В. Макан, 1926 / Алістер Маккензі, 1928 / Кайл Філліпс, 2007.
Гольф-клуб «Каліфорнія» в Сан-Франциско. Рік будівництва гольф-майданчика.
1926
Протягом більшої частини своєї 80-річної історії клуб Cal Club, як його називають місцеві жителі, пропонував гравцям складне, але водночас добре спроєктоване поле, яке стало ще кращим завдяки зв’язку з Кеном Вентурі. Після реконструкції, проведеної Кайлом Філліпсом у 2008 році, яка поєднала в собі елементи реставрації та перепланування, багато хто вважає, що це приватне поле не поступається жодному іншому в Каліфорнії, розташованому на північ від Сайпрес-Пойнт. Розташований на схилі пагорба, Cal Club гарантовано відчуватиме будь-який вітер. Додайте сюди поля з травою фescue та широкі схили місцевості, і ви отримаєте поле, вимоги якого змінюються щодня. Навіть за спокійної погоди поєднання короткої трави, розлогих бункерів і кипарисів створює чудові можливості для фотографування. Коли ви зрозумієте, що дизайн поля настільки ж вдалий, як і його зовнішній вигляд, у вас є щось особливе.
Гольф-клуб «Шор-Ейкрз»
Лейк-Блаф, штат Іллінойс.
Архітектор гольф-клубу «Шор-Ейкрз».
Сет Рейнор
Гольф-клуб «Шор-Ейкрз». РІК БУДІВНИЦТВА.
1921
Круті яри впливають на гру на відомій ділянці поля Shoreacres, зокрема на лунках з 10-ї по 15-ту. Решта території має більш помірний рельєф, але ви навряд чи помітите це, оскільки просторі гріни пропонують настільки цікаві цілі. Іронічно для архітектора, який проєктував лунки за типовим зразком, але найкращою лункою в цьому проєкті Сета Рейнора, можливо, є надзвичайно оригінальна лунка №15, яка являє собою пар-5 завдовжки 520 ярдів і де потрібно зважено оцінювати ризики та винагороди. Ця лунка робить крутий поворот ліворуч, проходить над яром і огинає його.
Гольф-клуб «Свінлі-Форест»
Саут-Аскот, Англія.
Архітектор гольф-клубу «Свінлі-Форест»
Г. С. Колт.
Гольф-клуб «Свінлі-Форест». РІК БУДІВНИЦТВА.
1910
На відміну від Америки, в Англії немає особливого негативного ставлення до полів, де пар становить менше 70. Той факт, що поле завдовжки 6431 ярд, з паром 69, як-от Swinley Forest, визнають взірцем чудового дизайну, є потужним сигналом. Як і Rye, завдяки своїм п’яти лункам, де для проходження потрібен лише один удар, і складному пару, що не перевищує 70, воно є більш комплексним випробуванням, ніж може здатися на перший погляд, якщо просто поглянути на його схему. Чим швидше рухається світ, тим більше людей цінують такі клуби, як Swinley, де панує спокій.
Гольф-клуб «Кейп-Кіднеперс»
Те-Аванга, Нова Зеландія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Кейп-Кіднеперс»
Том Доак
Гольф-клуб «Кейп-Кіднеперс»: рік будівництва.
2004
Зняті з дрона кадри цього поля викликають яскраві емоції, показуючи лунки, розташовані на виступах скель, що здіймаються на сотні футів над Тихим океаном. Але в гольф грають на землі, а не в повітрі, і це цілком нормально, оскільки хвилясті ландшафти тут ідеально підходять для гри. Найвідоміша лунка цього поля є водночас і найскладнішою – 15-та лунка, довжиною 650 ярдів, з пар 5, яка спускається з обох боків фейрвею, а на вершині скелі, що нависає над океаном, розташована зелена зона, яка здається небезпечно розташованою. Шанувальники архітектури, ймовірно, будуть так само вражені кутами огляду на попередній лунці – короткій лунці, на яку потрібно зробити два удари, з комплексом зон, що нагадує знамениту «Дорожню лунку».
Гольф-клуб «Бетпейдж» (чорне поле).
Фармінгдейл, штат Нью-Йорк.
Гольф-клуб «Бетпейдж» (чорне поле) – АРХІТЕКТОР
А. В. Тіллінґхаст
Гольф-клуб «Бетпейдж» (чорне поле) Рік будівництва:
1935
The Black intimidates golfers with a sign at the 1st tee that recommends the course “only for highly skilled golfers.” Among them? Tiger Woods, who won the 2002 “People’s Open,” as that U.S. Open came to be known. Woods was the only golfer to break par for 72 holes, owing to rugged, uphill par-4s, massive bunkers and the wrist-fracturing rough found on this Rees Jones-restored A.W. Tillinghast layout. The Black is one of the great routings, highlighted by the masterful way Tillinghast placed the fairways and greens from the 2nd hole in a valley all the way through the dogleg left 9th. The par-5 4th and its iconic cross-bunkering is a world-beater.
Гольф-клуб «Портмарнок» (старий майданчик).
Портмарнок, Ірландія.
Гольф-клуб «Портмарнок» (старий майданчик). АРХІТЕКТОР
В. К. Пікерман / Джордж Росс / Мунго Парк, 1894 / Джордж Кобурн, 1896.
Гольф-клуб «Портмарнок» (старий) – рік заснування.
1896
Під час наближення до аеропорту Дубліна зверніть увагу на краєвид за вікном, щоб побачити одне з найромантичніших місць, де можна уявити собі поле для гольфу. Так, це Портмарнок, розташований серед низьких дюн на кінці півострова. Відчуття усамітнення тут дуже сильне, хоча ви знаходитесь лише за 7 миль по прямій від галасливого столиці. Севе Баллестерос, Бернхард Лангер та Іан Вусна́м – серед тих, хто переміг на Відкритих чемпіонатах Ірландії саме тут. Арнольд Палмер колись назвав 15 лунку однією з найкращих лунок з пар-3 у гольфі, і, тим не менш, інша лунка з пар-3 на цій стороні (коротша 12 лунка) не поступається їй. Будьте готові до одних із найшвидших і найкращих умов для гри, які може запропонувати цей вид спорту. Також не пропустіть третю дев’ятку лунок, відому як «Жовта». Дев’ять.
Гольф-клуб «Беллініл»
Холіок, штат Колорадо.
Архітектор гольф-клубу «Беллініл».
Том Доак
Гольф-клуб «Беллініл». РІК БУДІВНИЦТВА.
2006
Відкриття приватного клубу у віддаленому місці – це не без ризиків, і цілком логічно очікувати, що клубу знадобиться певний час, щоб налагодити свою діяльність. Зараз, перебуваючи вже у другому десятилітті свого існування, Ballyneal може похвалитися найкращими умовами для гри з моменту відкриття. М’ячі добре котяться по нерівній поверхні, і гравці отримують задоволення, знаходячи креативні способи використовувати природні перешкоди та невеликі западини, щоб виконувати точні удари. Завдяки наявності лугів, можливості для гри на землі значно розширюються.
Гольф-клуб «Сент-Патрікс Лінкс»
Каррікарт, графство Донегол, Ірландія.
Гольф-клуб «Сент-Патрікс Лінкс»: архітектор
Том Доак
Гольф-клуб «Сент-Патрікс Лінкс». РІК БУДІВНИЦТВА.
2021
Ірландські дюни збагатилися завдяки відкладенням піску протягом тисячоліть уздовж західного узбережжя, про що свідчать знамениті гольф-поля на південному заході, зокрема Баллібуніон, Лахінч і Ватервілл. Кожне з них може похвалитися одними з найвражаючих природних ландшафтів, придатних для гри. Розташоване в північно-західному графстві Донегол, поле Святого Патрика незабаром стане відомим серед гольфістів, які з’їжджатимуться сюди, щоб відчути нестримну радість, яку дарує гра серед великих дюн, долаючи вітер. Складається враження, що це поле існує вже століття, хоча насправді його було відкрито лише у 2021 році, що свідчить про вдале планування та талант архітекторів, які працювали над проєктом. Деякі внутрішні контури зелених зон нагадують ті, що можна побачити на... Лунки № 5, 10, 11 і 17 вражають не менше, ніж загальна атмосфера поля. Як любителям гри в гольф, так і шанувальникам архітектури варто звернути увагу на особливості, які роблять три найдовші лунки з пар-4 (№ 9, 11 і 16) такими захопливими для гри.
Гольф-клуб у Мейдстоуні, поле для гри в гольф.
Іст-Гемптон, штат Нью-Йорк.
Гольф-клуб «Мейдстоун». Архітектор поля для гольфу.
Джон Парк/Віллі Парк-молодший.
Гольф-клуб «Мейдстоун». Рік заснування.
1922
Чудове розташування поля для гольфу «Мейдстоун» на узбережжі Атлантичного океану знову стає очевидним завдяки нещодавній реставрації, проведеній компаніями Coore & Crenshaw. Підтримка прибережних дюн – це справжнє мистецтво: якщо оголити занадто багато піску, його знесе вітром; якщо ж його приховати, втрачається відчуття унікальності місця. У «Мейдстоуні» вдало знайдено ідеальний баланс. До того ж, романтичне розташування поля доповнює винятковий набір грінів, розроблених Віллі та Джоном Парками, багато з яких мають вражаючі незвичайні контури. «Мейдстоун» – це поле, на якому мріють грати регулярно, частково тому, що його характеристики змінюються щодня залежно від погоди.
Гольф-клуб «Балтусрол» (нижня частина поля).
Спрінгфілд, штат Нью-Джерсі.
Гольф-клуб «Балтусрол» (нижня частина). АРХІТЕКТОР
А. В. Тіллінґхаст
Гольф-клуб «Балтусрол» (нижня частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1922
Джек Ніклаус назвав поле «Балтусрол» одним зі своїх улюблених, і легко зрозуміти, чому: він двічі переміг на Відкритому чемпіонаті США, який проходив саме тут. Розташування поля – це класичний зразок, створений Тіллінґхастом, з хвилястими лунками, складними грінами та двома поспіль лунками з пар-5, які завершують раунд. За роки існування поля, на ньому чотири рази проводили Відкритий чемпіонат США (інші три Відкриті чемпіонати «Балті» проходили на верхньому полі) та два чемпіонати PGA, але оскільки в розкладі більше немає Відкритих чемпіонатів, деякі задаються питанням, чи не випало це поле з неофіційного списку USGA. Нинішня реконструкція, яку проводить Гіл Хансе, має виправити цю ситуацію.
Гольф-клуб «Камарго»
Цинциннаті, штат Огайо.
Архітектор гольф-клубу «Камарго».
Сет Рейнор
Гольф-клуб «Камарго». РІК БУДІВНИЦТВА.
1926
Цей стриманий гольф-клуб, спроєктований Сетом Рейнором у 1926 році, розташований у передмісті Цинциннаті. Він вирізняється глибокими бункерами та великими, прямокутними грінами, а його територія пронизана долинами та ярами. Тут можна знайти звичний набір типових лунок за проєктами Рейнора (Redan, Short, Biarritz та Eden), які не поступаються його найкращим зразкам.
Гольф-клуб «Роял-Трун» (старий майданчик).
Трун, Шотландія.
Королівський гольф-клуб «Трун» (старий) – АРХІТЕКТОР
Віллі Ферні
Гольф-клуб «Роял-Трун» (старий майданчик). РІК БУДІВНИЦТВА.
1887
Арнольд Палмер, Том Вайсскопф і Том Вотсон – серед американців, які здобули перемогу в Труні, але найяскравіший момент стався завдяки гравцеві, який не переміг: 71-річному Джину Саразену, який зробив «гол в один удар» на 123-ярдовій лунці «Поштова марка» 8-й (на фото) під час 1973 Відкритого чемпіонату – за допомогою ключки 5! Цей невеликий, але могутній гравець 8 привертає багато уваги, але в Труні є також безліч чудових лунок, зокрема 7, 11, 13 та 15. Камінна стіна, що відокремлює поле та залізничну колію, на диво близько розташована біля 11-ї лунки і слугує чудовим показником того, хто (а хто ні) повністю контролює свої удари. Безумовно, варто відзначити лунку «Поштова марка», але не забувайте й про інші переваги поля.
Гольф-клуб на острові Кіава (океанський майданчик).
Острів Кіава, штат Південна Кароліна.
Гольф-клуб на острові Кіава (океанський майданчик) – АРХІТЕКТОР
Піт Дай
Гольф-клуб на острові Кіава (океанський майданчик). РІК БУДІВНИЦТВА.
1991
Поєднання припливних боліт, піщаних дюн, вкритих невисокою рослинністю, вічнозелених дубів і заспокійливого шуму Атлантичного океану на кожній лунці робить це поле одним із найяскравіших місць для гри в гольф на півдні. Хоча полю лише 30 років, він вже має славну історію проведення великих змагань, і найяскравішим з них був напружений турнір Ryder Cup 1991 року, який отримав назву «Війна на узбережжі». З того часу навколо зон для гри було додано значно більше коротко стриженої трави, і тепер дизайн поля більше спонукає до роздумів, ніж викликає страх. Багато лунок мають платоподібну форму, особливо це помітно на 3-й, 11-й і 14-й лунках. Філ Мікельсон чудово впорався з ігровою поверхнею, що допомогло йому досягти успіху. історична перемога на чемпіонаті PGA 2021 року.
Гольф-клуб Вудхолл Спа (поле «Хотчкін»)
Вудхолл-Спа, Англія.
Гольф-клуб Вудхолл Спа (поле «Хотчкін») – АРХІТЕКТОР
Гаррі Вардон, 1905 / Г. С. Колт, 1912 / С. В. Хотчкін, 1926.
Гольф-клуб Вудхолл Спа (поле «Хотчкін») – рік заснування.
1926
Віддаємо належне архітекторам Г. С. Колту та С. В. Хотчкіну за те, що вони вдосконалили первісний проєкт Гаррі Вардона та перетворили поле на один із найкращих внутрішніх гольф-майданчиків, справжній оазис серед рівнинної заболоченої місцевості Лінкольнширу. Глибокі бункери є визначальною особливістю Вудхолл Спа, поряд із великою кількістю колючого чагарнику та чудовим набором лунок із пар-3.
Гольф-клуб «Кавана» (Фуджі).
Іто-Ші, Японія.
Архітектор гольф-клубу «Кавана» (Фуджі).
К. Х. Алісон / Кінья Фудзіта.
Гольф-клуб «Кавана» (Фуджі). РІК БУДІВНИЦТВА.
1936
Японським аналогом «Пебл-Біч» є це поле для гольфу, спроєктоване у 1936 році, звідки відкриваються захопливі краєвиди на вкриту снігом гору Фудзі та панорамні види на Тихий океан, що розстеляється з вершини скелі. Чудові бункери та продумана стратегія, розроблені Елісоном, поєднуються з хвилястим рельєфом, що робить поїздку з Токіо, яка триває три години, вартою зусиль. Нещодавнє вирубування дерев по периметру покращило вражаюче прибережне розташування поля.
Гольф-клуб у Крюден-Бей.
Круден-Бей, Шотландія.
Архітектор гольф-клубу «Круден-Бей».
Том Сімпсон.
Гольф-клуб у Крюден-Бей. РІК БУДІВНИЦТВА.
1926
Цей культовий гольф-клуб є одним із улюблених місць як Піта Дая, так і Тома Доака. Розташований за двадцять три милі на північ від Абердіна, Крудден-Бей пропонує безліч унікальних особливостей, зокрема чудову лунку №4 – пар-3, з якої відкривається мальовничий вид на річку Крудден і рибальське село Порт-Ерролл, а також лунку №14 – пар-4, з її унікальним гріном у формі лійки. Лунка №4 є початком серії з п’яти лунок, які будь-який гольф-клуб хотів би вважати своїми, оскільки кожна з них настільки різноманітна та продумана.
Гольф-клуб «Саннінгдейл» (нова частина).
Саннінгдейл, Англія.
Гольф-клуб «Саннінгдейл» (нова версія). АРХІТЕКТОР
Г. С. Колт.
Гольф-клуб «Саннінгдейл» (нова частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1922
H.S. Colt’s 99-year-old companion to its charming elder, the Old, stands on its own merits. In fact, some golfers prefer the more muscular New Course to the Old. Heathland golf around London is famous for all sorts of reasons but the strength of its par-5s isn’t one of them. Two of the New’s par-5s — the 6th and 13th — are exceptions and anchor each nine. Additionally, the best par-3 at the club is found on the New (its 5th, which plays from high point to high point across a heath-laden shallow valley). The par-4s run the full gamut, from the beefy 4th that rewards a fade off the tee and a draw for an approach to the sub-400 yard gem 12th, which plays to a plateau green.
Гольф-клуб в Інвернесі
Толедо, штат Огайо.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу в Інвернесі
Дональд Росс, 1919 / Ендрю Грін, 2017.
Гольф-клуб в Інвернесі. РІК БУДІВНИЦТВА.
1919
Реконструкція, проведена Ендрю Гріном, відновила оригінальні елементи поля Росс, усунула ті, що не відповідали первісному задуму, і збільшила його довжину, щоб перевірити майстерність сучасних гравців турніру. Лише небагато полів можуть похвалитися настільки чудовим набором лунок, де для проходження потрібно зробити два удари, зокрема 6-та, 7-ма, 9-та, 15-та, 17-та та 18-та лунки. Відома фінішна лунка поля Інвернесс має довжину менше ніж 400 ярдів і є однією з найцікавіших фінішних лунок у гольфі. На жаль, сучасні архітектори не дуже охоче проєктують фінішні лунки, які вимагають більше інтелекту, ніж фізичної сили.
Гольф-клуб «Рай» (старий майданчик).
Камбер, Англія.
Гольф-клуб «Рай» (старий) – автор проєкту:
Г. С. Колт, 1895 рік / Том Сімпсон / Герберт Тіппет / Гай Кемпбелл, 1907 рік.
Гольф-клуб «Рай» (старий). РІК БУДІВНИЦТВА.
1907
Перша лунка – найпростіша (і єдина на полі, де потрібно зробити три удари), а потім… зачекайте! Далі йде дюжина лунок типу «пар-4», 10 з яких мають довжину понад 420 ярдів, і, що особливо примітно, група з п’яти лунок типу «пар-3», які вважаються надзвичайно складними, завдяки чому загальна довжина цього поля в 6503 ярди робить його одним із найскладніших у нашому списку. Той факт, що поле Rye можна пройти пішки за дві з половиною години, змушує засумніватися в доцільності полів, які набагато довші.
Королівський гольф-клуб «Літем і Сент-Еннс».
Літем-Сент-Аннес, Англія.
Архітектор гольф-клубу «Роял Літем і Сент-Еннс».
Джордж Лоу-молодший.
Гольф-клуб «Роял Літем і Сент-Еннс». РІК ЗАСНУВАННЯ.
1897
Незалежно від того, чи дме вітер, і які технології використовуються, 205 бункерів у Літемі означають, що цей складний гольф-майданчик завжди готовий випробувати найкращих, як це робить з 1926 року, коли тут вперше відбувся Відкритий чемпіонат. Один із цих бункерів, розташований у лівій центральній частині 18-ї лунки, коштував Адаму Скотту перемоги у Відкритому чемпіонаті 2012 року. Фактично, вся 18-та лунка є чудовим прикладом того, як стратегічно розміщувати бункери на лунці, щоб зробити гру цікавішою, і її слід визнати однією з найкращих лунок у гольфі. Ніхто не був кращим у тому, щоб вибиратися з важких ситуацій, ніж іспанець Севе Бальєстерос, який двічі переміг тут у вражаючій манері.
Гольф-клуб «Кемер» (Туреччина)
Стамбул, Туреччина.
Архітектор гольф-клубу «Кемер»
Йоанна Дудок ван Хіл.
Гольф-клуб «Кемер» – рік заснування.
1995
«Кемер Кантрі Гольф Клуб» – це єдине місце, яке спадає на думку, коли йдеться про гольф в Стамбулі, адже тут розташований гольф-майданчик на 18 лунок, що відповідає міжнародним стандартам. Його спроєктував відомий дизайнер Йоан Дудок ван Хіл відповідно до стандартів USGA, і він підходить як для початківців, так і для досвідчених професійних гравців у гольф.
Курси, розроблені професійними гольфістами, сертифікованими PGA, які також є тренерами турецької національної збірної з гольфу, дають змогу новачкам швидко навчитися грати на полі з 18 лунками (пар 73, довжина 6113 метрів). Цей клуб, який зробив найбільший внесок у розвиток гольфу в Туреччині та посідає провідні позиції в цьому виді спорту, щороку проводить понад 50 турнірів.
Істамбул, Кемер, країна
Гольф-клуб «Прествік»
Прествік, Шотландія.
Архітектор гольф-клубу «Прествік»
Том Морріс-старший.
Гольф-клуб «Прествік». РІК ЗАСНУВАННЯ.
1851
Цей гольф-клуб є місцем проведення Відкритого чемпіонату 24 (включно з першим 12), і тут поєднуються непереборна привабливість та складність. Найнерівніша місцевість розташована біля клубної будівлі, і тут можна побачити такі дивовижні об’єкти, як 1, де вздовж правої сторони поля розташована кам’яна стіна та залізнична колія, вузький прохід 15 та знаменитий об’єкт під назвою «Альпи» 17. Тим часом, на ділянці від 6-10 домінує вражаюча група лунок, які вимагають двох ударів. Якщо додати всі ці різні виклики, то ви отримаєте унікальний історичний гольф-майданчик, подібного до якого не існує. Чим більше ви подорожуєте, тим більше цінуєте унікальні особливості Прествіка.
Гольф-клуб «Кейп-Вікхем»
Острів Кінг, Австралія.
Архітектор гольф-клубу «Кейп Вікхем».
Майк ДеВріс і Даріус Олівер.
Гольф-клуб «Кейп Вікхем»: рік заснування.
2015
Вікхем вражає початковою серією лунок, розташованих на мальовничому мисі біля узбережжя, трьома лунками типу «пар-3», які пролягають вздовж моря, та лункою №18 у стилі «Кейп», яка вимагає сміливого удару, щоб перелетіти через затоку Вікторія. Цей гольф-клуб розташований у північній частині острова Кінг, у протоці Басса між Тасманією та материковою Австралією, і є найвітрянішим місцем серед усіх, перелічених у нашому списку. Вікхем компенсує це широкими зонами для приземлення м’яча та відкритими зеленими майданчиками, що гарантує гольфістам чудовий час, незалежно від того, чи дує один сильний порив вітру, чи п’ять!
Гольф-клуб «Сонна Лощина»
Скарборо, штат Нью-Йорк.
Архітектор гольф-клубу «Сонна Лощина»
К. Б. Макдональд/Сет Рейнор, 1913/А. В. Тіллінґхаст, 1929/Гіл Хансе, 2017.
Гольф-клуб «Сліпі Холоу» – рік заснування.
1913
Цей гольф-клуб у окрузі Вестчестер завжди вирізнявся чудовими краєвидами, зокрема вражаючими видами на річку Гудзон, особливо на 15-й і 16-й лунках. Раніше лункам бракувало цікавості для гри на відстані до 50 ярдів. Але все змінилося у 2016 році, коли Гіл Хансе розпочав дворічний проєкт, щоб надати гріну особливий стиль, натхненний творчістю К.Б. Макдональда, який, безсумнівно, сподовався б і самому Макдональду.
Гольф-клуб «Майопія Гант Клаб»
Південний Гамільтон, штат Массачусетс.
Гольф-клуб «Майопія»: архітектор поля для гольфу.
Г. К. Лідс.
Гольф-клуб «Майопія Гант Клаб». РІК БУДІВНИЦТВА.
1898
Деякі критики рейтингів нарікають, що проведення великого турніру надмірно підвищує статус поля для гольфу. Чи справедливо це щодо Myopia Hunt, враховуючи, що тут чотири рази проводили Відкритий чемпіонат США? Ймовірно, ні, з огляду на те, що останній раз це було у 1908 році! Те, що допомогло Myopia продовжувати підійматися в рейтингу, – це їхня повага до реставраційних робіт, проведених Гілом Хансе, в результаті яких було зрізано дерева, а лунки розширено та з’єднано з чудовими піщаними пастками, створеними Гербертом Лідсом. Гарний синій газон найкраще оглядати здалеку, але від крутих схилів на 4-й, 6-й та 13-й лунках не сховатися. Жодна з цих лунок не є особливо довгою, але схили, які Лідс створив близько 120 років тому, визначають складність гри на сучасних швидкостях зеленого покриву. Оскільки вітер став відчутнішим, а покриття ігрового поля – твердішим, складні умови гри на цьому полі знову стають очевидними. Цікавий факт: середній результат переможців на чотирьох чемпіонатах США (U.S. Open), що проводилися тут, становив майже 324 удари, або 81 удар на раунд.
Гольф-клуб «Мармара»
Стамбул, Туреччина.
Архітектор гольф-клубу «Мармара»
Тоні Джеклін
Гольф-клуб «Мармара» – рік заснування.
1994
Гольф-клуб «Мармара» – це єдине місце, яке спадає на думку, коли йдеться про гольф в Стамбулі, адже тут розташований 18-лунковий гольф-майданчик, що відповідає міжнародним стандартам.
Дизайн гольф-клубу «Мармара», який було відкрито в 1994 році, належить Тоні Джекліну, одному з найкращих гравців у гольф у світі. На цьому чемпіонському полі для гольфу, що складається з 18 лунок, загальною довжиною 73 пар, 6245 метрів, є чотири лунки з пар 3, п’ять лунок з пар 5 і дев’ять лунок з пар 4. На 12-й лунці поля немає звичної зони для удару, натомість там розташована долина глибиною 50 метрів. Перепад висот між лунками становить від 0 до 60 метрів.
Оскільки тут росте природний дуб, а місцевість характеризується складним, пересіченим рельєфом, цей гольф-майданчик вважається особливо привабливим для професійних гравців у гольф, а також використовується для проведення змагань PGA та інших турнірів, зокрема PGA European Challenge у 1997–1998 роках. У 1999 році тут було проведено багато міжнародних турнірів, і цей майданчик представляв Туреччину Beko.
гольф-курорт «Мармара»
Гольф-клуб «Арdfін».
Острів Джура, Шотландія.
Гольф-клуб «Арdfін»: архітектор.
Боб Гаррісон.
Гольф-клуб «Арdfін». РІК ЗАСНУВАННЯ.
2017
Manmade hazards are few on Australian architect Bob Harrison’s design, but he puts golfers on notice early, with the tee shot at the 205-yard 2nd needing to carry a 100-foot cliff. The thrill ride continues, with holes 8 through 11 hugging the cliff line. Harrison mixes up the asks with a variety of fine green complexes. Most are open in front to accommodate for the wind, some greens fall away from the player, a couple are knobs that are particularly hard to hold and the tiny putting surface at the 9th protects par at the drivable 295-yard par-4.
Гольф-поле «Каса-де-Кампо» («Зуби собаки»)
Ла-Романа, Домініканська Республіка.
Гольф-поле «Каса-де-Кампо» («Зуби собаки») – АРХІТЕКТОР
Піт Дай
Гольф-поле «Каса-де-Кампо» («Зуби собаки») – рік будівництва.
1971
Засновник Альваро Карта заслуговує на визнання за те, що у 1970 році найняв Піта Дая для створення головної визначної пам’ятки свого курорту, а потім надав йому можливість використовувати майже п’ять кілометрів берегової лінії для реалізації проєкту. Процес будівництва був повільним, оскільки потрібно було розчищати зарості джунглів за допомогою мачете. Імпорт техніки був надто дорогим, тому допомогу надали 300 домініканців. Зрештою, Дай знайшов спосіб розмістити вісім лунок уздовж берегової лінії, три з яких – це лунки par-3, з яких, якщо грати з дальньої зони, потрібні сміливі удари над лазурною водою; четверта лунка par-3 (№ 13) стала першою острівною лункою Дая, з піднятою зоною для гри, оточеною морем піску. Цей непомітний гольф-клуб з часом лише покращився і… залишається в центрі уваги, коли йдеться про найкращі роботи Дая.
Гольф-клуб «Оук-Гілл» (східна частина)
Рочестер, штат Нью-Йорк.
Гольф-клуб «Оук-Гілл» (східна частина), АРХІТЕКТОР
Дональд Росс, 1921 / Ендрю Грін, 2020.
Гольф-клуб «Оук-Гілл» (східна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1921
Чемпіонат з гольфу – це палиця з двома кінцями. Регулярне проведення великих змагань надає престиж і викликає гордість у будь-якого клубу. З іншого боку, багато чудових місць, які вважалися гідними, були збудовані приблизно століття тому, коли клюшки з дерев’яними ручками були нормою. На клуби чиниться величезний тиск, щоб їхні поля розвивалися та адаптувалися до новітнього обладнання. Один із найпростіших способів? Збільшити кількість водних перешкод. Так сталося в Оук-Гілл наприкінці 1970-х років. І варто відзначити, що клуб нещодавно змінив свою стратегію, усвідомивши, що роботу Дональда Росса слід максимально відновити. Зокрема, Ендрю Грін подбав про те, щоб невідповідні водні об’єкти були демонтовані та забезпечив, щоб... те, що знамените східне поле для гольфу знову стало зразком досконалості, гідним звання шедевру «золотого віку», без жодних недоліків.
Гольф-клуб «Касл Стюарт»
Інвернес, Шотландія.
Гольф-клуб «Касл Стюарт»: архітектор.
Гіл Хансе/Марк Парсінен
Гольф-клуб «Касл Стюарт». РІК ЗАСНУВАННЯ.
2009
Найкращий новий міжнародний гольф-майданчик 2009 року, за версією журналу GOLF, зберіг свої високі показники завдяки блискучому проєкту, розробленому Гілом Хансе та Марком Парсіненом, який отримав високу оцінку від Філа Мікельсона – ще до того, як Мікельсон переміг на Scottish Open 2013 року на цьому майданчику. Серед особливостей – широкі зони для початкового удару, незвичайні та мальовничі зони з піщаними перешкодами та панорамні види на затоку Морей-Фірт і Шотландське нагір’я. Захоплива кінцівка включає три послідовні лунки, де може статися все, що завгодно: 16-та лунка, до якої можна долетіти одним ударом, 17-та лунка, яка вимагає одного вдалого удару (і розташована в протилежному напрямку від 16-ї), і 18-та лунка з пар 5, яка спускається вниз до характерного білого клубу в стилі ар-деко.
Гольф-клуб «Кабот Лінкс»
Інвернес, Нова Шотландія.
Архітектор гольф-клубу «Кабот Лінкс».
Род Вітман
Гольф-клуб «Кабот Лінкс». РІК БУДІВНИЦТВА.
2012
Розробники Бен Кован-Дьюар і Майк Кайзер передали мальовничу ділянку узбережжя Нової Шотландії канадському архітектору Роду Вітману. Результатом став перший в Канаді автентичний гольф-майданчик у стилі «лінкс». Міцні, хвилясті доріжки, вкриті травою, приємний морський бриз і безмежні краєвиди на затоку Святого Лаврентія наочно демонструють, чому Нова Шотландія має латинську назву, що означає «Нова Шотландія». Талант Вітмана у створенні мікрорельєфу навколо грінів (наприклад, такого, який сприяє виконанню ударів, що дозволяють м’ячу котитися до 13-ї та 16-ї лунок) не має собі рівних, але тут він не повністю реалізований, оскільки панорамні краєвиди настільки вражаючі.
Королівський гольф-курорт «Ліверпуль»
Хойлейк, Англія.
Гольф-курорт «Роял Ліверпуль»: архітектор.
Джордж Морріс / HS Colt / Фред Хоутрі
Гольф-курорт «Роял Ліверпуль». РІК БУДІВНИЦТВА.
1869
«Хойлейк», як його зазвичай називають, приймав свій 12-й Відкритий чемпіонат у 2014 році. Це не надто мальовниче поле в традиційному розумінні, оскільки тут немає маяків, гір чи величних пагорбів. Але його доглянуті лунки мають нерівну поверхню, а укріплені бункери розташовані вдало і майже завжди призводять до штрафного удару в ½. Тут також є внутрішня межа поля, що є однією з особливостей, завдяки якій це поле добре відоме. Коли вітер сильний, Хойлейк стає одним із найскладніших полів для гри, де потрібна надзвичайна майстерність, що продемонстрував Тайгер під час свого блискучого виступу на Відкритому чемпіонаті 2006.
Гольф-клуб «Бандон-Дюнс»
Бандон, штат Орегон.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Бандон-Дюнс»
Девід Маклей Кідд.
Гольф-клуб «Бандон-Дюнз». РІК БУДІВНИЦТВА.
1999
Оригінальний гольф-майданчик у Бандоні – це проєкт Девіда Маклея Кідда, розкинутий на скелястих мисах над Тихим океаном. Види на океан вражають уяву, а також захоплюють піщані дюни на вершинах скель, порослі чагарниками вересу та жовтоцвіту, прибережні сосни, шум хвиль, високі місцеві трави, що колишуться на вітрі, і терасоподібні бункери, вкриті дерном. Найбільш пам’ятними випробуваннями на узбережжі є лунки №4 і №5 (пар 4), лунка №12 (пар 3) і лунка №16 (пар 4), з якої можна зробити потужний удар, кожна з яких вирізняється захопливими краєвидами та приємним поєднанням ризику та винагороди. Трансляція з Відкритого аматорського чемпіонату США 2020 року, що проводилася тут, була надзвичайно захопливою.
Гольф-клуб «Кінгсбарнс»
Сент-Ендрюс, Шотландія.
Архітектор гольф-клубу «Кінгсбарнс».
Кайл Філліпс.
Гольф-клуб «Кінгсбарнс». РІК БУДІВНИЦТВА.
1999
This 1999 Kyle Phillips design 15 miles from the Old Course has earned the respect of links fans, who can be a tough bunch as they generally travel to the United Kingdom to play courses that are 100-plus years old. There is much to admire here, including the 606-yard, par-5 12th, which arcs around the bay, and the 212-yard, par-3 15th that demands a carry over the sea. Others might relish the shelf green at the 9th that poses similar intriguing questions as the 12th at the Old Course. Kudos to Phillips as the seamless melding of flat farmland and Old World links contours is quite the design accomplishment.
Гольф-клуб «Віслінг Стрейтс» (Straits).
Шебойґан, штат Вісконсин.
Гольф-клуб «Віслінг Стрейтс» (Straits), архітектор.
Піт Дай
Гольф-клуб «Віслінг Стрейтс» (Straits). РІК БУДІВНИЦТВА.
1998
Це місце проведення чемпіонатів PGA – 2004, 10 та 15. Цей гольф-клуб 1998, спроєктований Пітом Даєм на березі озера Мічиган, колись був військовим полігоном часів Другої світової війни, де місцевість була абсолютно рівною, як стіл для покеру. Згодом тут почали нелегально викидати токсичні відходи. Дай та власник Герб Колер організували масштабну операцію з очищення території: вони перемістили 3 мільйони кубічних ярдів ґрунту, завезли 7,000 вантажів піску, щоб створити пагорби та бункери, і перенесли обриви далі від берега. Колер сказав Даю лише: «Я хочу, щоб поле для гольфу виглядало так, ніби воно розташоване в Ірландії». Завдання виконано. Проведення тут турніру 2021 Ryder Cup підкреслило, наскільки чудовим є це поле для гри, особливо завдяки великій кількості лунок, де пар становить ½.
Гольф-клуб «Еллерстон»
Долина Хантер, Австралія.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Еллерстон»
Грег Норман/Боб Гаррісон
Гольф-клуб «Еллерстон». РІК БУДІВНИЦТВА.
2001
Грег Норман ніколи не соромився висловлювати свою повагу до Алістера Маккензі. У надзвичайно ексклюзивному гольф-клубі «Еллерстон» він і його партнер з розробки проєктів, Боб Гаррісон, адаптували стратегії та стилістичні рішення Маккензі, застосувавши їх до складного ландшафту, що призвело до створення однієї з найскладніших і найрізноманітніших ігрових зон у Південній півкулі. Необхідність здійснювати довгі удари через ущелини, розташування грінів на вершинах хребтів і вплив річки Пейджес-Крік роблять гру ще складнішою.
Гольф-клуб компанії «Рок-Крік Кетл»
Дір-Лодж, штат Монтана.
Гольф-клуб компанії Rock Creek Cattle Company. АРХІТЕКТОР.
Том Доак
Гольф-поле компанії Rock Creek Cattle Company. РІК БУДІВНИЦТВА.
2008
Твори Тома Доака, розташовані вздовж великих водойм, знайшли своє місце в нашому списку, але дехто стверджує, що те, що він створив на американському Заході, у Рок-Крік, не менш вражаюче, ніж його більш відомі поля для гольфу на піщаному ґрунті. Хоча скелястий ландшафт Монтани ускладнював будівництво, результат – широкі зони для гри, які плавно розкинулися на хвилястій місцевості, створюючи відчуття легкості та гармонії, яке важко передати словами. Ті самі принципи дизайну – контури зон для гри, які або виштовхують вас з оптимальної позиції, або направляють до ідеального місця, перешкоди, що виглядають непідвладними часу, і гріни, які пропонують широкий вибір місць для лунок, – змушують вас переосмислювати найкращий спосіб гри на кожній лунці з дня в день. Важко знайти кращі кути для гри.
Гольф-клуб «Муїрфілд Вілледж»
Дублін, штат Огайо.
Архітектор гольф-клубу «Муїрфілд Вілладж».
Джек Ніклаус/Десмонд Мюрхед
Гольф-клуб «Мьюрфілд Вілледж». РІК БУДІВНИЦТВА.
1974
За задумом Джека Ніклауса, цей гольф-клуб, створений у 1966, мав стати для його рідного міста аналогом «Августи» Боббі Джонса. Ця спільна робота з Десмондом Мюрхедом, 1974, одразу ж здобула велику популярність завдяки продуманому плануванню та ідеальному стану поля. Не менш вражаючим було те, як Ніклаус органічно інтегрував зони для глядачів у останні лунки, використовуючи схили та амфітеатри, щоб забезпечити відвідувачам чіткий огляд гри. Важко уявити, що професіонали зараз try намагаються досягти невеликої зеленої зони на 14, але саме настільки змінилася гра, і, водночас, ця лунка все ще не є легкою для досягнення пар. Це чудова архітектура. Робота, проведена протягом 2020, призвела до несподіваного результату: одна з найкращих серій лунок із пар-5 на цьому полі. стало ще краще.
Королівський гольф-клуб у Гаазі.
Вассенаар, Нідерланди.
Королівський гольф-клуб у Гаазі (Koninklijke Haagsche Golf Course) – АРХІТЕКТОР
К. Х. Алісон / Дж. С. Ф. Моррісон.
Королівський гольф-клуб у Гаазі (Koninklijke Haagsche Golf Course). РІК ЗАСНУВАННЯ.
1938
Цей голландський гольф-клуб, який англомовні люди знають як «Гаага», є одним із найкращих у Нідерландах. Його унікальний дизайн – результат співпраці Моррісона та Елісона. Гольф-поле розташоване серед великих дюн, а його лунки пролягають хаотично. Те, як їм вдалося з’єднати всі 18 лунок без жодних незручностей, – справжнє диво. Не менш вражає різноманітність грін-зони, особливо відома складна лунка №6, а також добре захищена, невелика лунка, розташована трохи далі. (Фото: Френк Понт)
Гольф-клуб «Квейкер-Рідж»
Скарсдейл, штат Нью-Йорк.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу «Квейкер-Рідж»
А. В. Тіллінґхаст
Гольф-клуб «Квейкер-Рідж». РІК БУДІВНИЦТВА.
1926
У цьому тихому гольф-клубі, що розташований навпроти «Winged Foot», серед шанувальників були такі відомі гравці, як Джек Ніклаус і Піт Дай. Його чудова група лунок типу «пар-4» з плавними схилами, особливо 6-та та 11-та, стали чудовим полем для змагань для гравців-аматорів, таких як Джастін Роуз і Джейсон Гор, під час Кубка Волкера 1997 року. Гольф-поле, історія якого сягає 1916 року, було реконструйоване А. В. Тіллінґхастом у 1926 році, а реставрація, проведена Ґілом Хансе протягом останнього десятиліття, повернула йому колишню славу. Лунка №9 типу «пар-3» є однією з найцікавіших і несподіваних лунок у цьому регіоні, хоча, можливо, знадобиться кілька ігор, щоб зрозуміти, чому вона така особлива. (Фото: Еван Шиллер)
Гольф-клуб «Сент-Джорджес-Гілл» (майданчики A і B).
Вейбридж, Англія.
Гольф-клуб «Сент-Джорджес-Гілл» (майданчики A та B). АРХІТЕКТОР.
Г. С. Колт.
Гольф-клуб «Сент-Джорджес-Гілл» (майданчики A та B). РІК БУДІВНИЦТВА.
1913
Від вересових пустирів поблизу Лондона до скелястих берегів Північної Ірландії та піщаних ділянок у Нідерландах, Колт протягом своєї тривалої кар’єри створив багато чудових полів для гольфу в Європі. Одним із найкращих є це поле, де Колт майстерно розмістив різноманітні лунки, використовуючи хвилястий ландшафт. Його розташування зон для гри — деякі на невеликих пагорбах або плато, деякі на рівні землі, а також чудова 10-та лунка, розташована в найнижчій точці поля, за невеликим пагорбом, — визначає складність гри.
Гольф-клуб «Йєманс-холл»
Ханахан, штат Південна Кароліна.
Архітектор гольф-клубу «Йєманс-холл»
Сет Рейнор
Гольф-клуб «Йєманс-холл». РІК БУДІВНИЦТВА.
1925
Поєднуючи класичний дизайн Сета Рейнора з ландшафтом прибережної Південної Кароліни, поле для гольфу «Єманс» пропонує захопливу гру на лунках «Редан», «Біарріц» і «Роуд», розташованих серед боліт і величних дубів. З роками первісна краса поля згасла, оскільки бункери розрослися, а зони навколо лунок зменшилися. Однак завдяки двом десятиліттям реставраційних робіт, що базувалися на оригінальних планах поля Рейнора, знайдених на горищі клубного будинку, цей шедевр «золотого віку» повернувся до своєї первісної величі.
Гольф-клуб «Пічтрі»
Атланта, штат Джорджія.
Архітектор гольф-клубу «Пічтрі»
Роберт Трент Джонс-старший / Боббі Джонс.
Гольф-клуб «Пічтрі» – рік будівництва.
1947
Цей гольф-клуб, спроєктований Робертом Трентом Джонсом-старшим наприкінці 1940-х років, з’явився ще до того, як він здобув славу завдяки своєму «монстру» в Окленд-Гіллз. Більший вплив Стенлі Томпсона помітний у ранніх роботах Джонса, зокрема, тут можна побачити його оригінальну та надзвичайно велику лунку на 10-й лунці. Минуло понад 70 років, а цей гольф-клуб у штаті Джорджія все ще відповідає початковій концепції, що свідчить про високу якість оригінального проєкту Роберта Трента Джонса.
Гольф-клуб «Бандон Трейлз»
Бандон, штат Орегон.
Архітектор гольф-клубу «Бандон Трейлс»
Білл Кур/Бен Креншоу
Гольф-клуб «Бандон Трейлз». РІК БУДІВНИЦТВА.
2005
Кілька найкращих проєктів Coore & Crenshaw розташовані в приватних клубах, куди важко дістатися, але, на щастя, багато їхніх робіт доступні для відвідування широкою публікою, часто завдяки зусиллям забудовника Майка Кайзера. «Трейлз» – один із їхніх найкращих проєктів, незалежно від того, чи є він публічним, чи приватним. Маршрут пролягає через високі дюни та мальовничий прибережний ліс, і той факт, що протягом більшої частини гри ви не втрачаєте з виду розташовану неподалік водойму, свідчить про високу якість проєктування. Особливо вдало спроєктовано ділянку від 3-ї до 5-ї лунки – це чудовий приклад внутрішнього поля для гольфу, де розташовані зразкові лунки з пар 5, пар 4 і пар 3.
Гольф-клуб у Старому місті
Вінстон-Салем, штат Північна Кароліна.
Архітектор гольф-клубу «Старе місто».
Перрі Максвелл.
Гольф-поле «Старе місто». РІК БУДІВНИЦТВА.
1939
Небагато хто чув про поле для гольфу «Олд Таун», а ще менше – грали на ньому. З дерев’яними прапорцями, чавунними лунками, історичними кам’яними стінами та невеликою кількістю членів клубу, «Олд Таун» уособлює старовинну південну ексклюзивність. Перрі Максвелл спроєктував це чудове поле в Північній Кароліні на місці колишньої кінної ферми, і природно хвилясті лунки ведуть до складних грінів. Університет Вейк-Форест використовує «Олд Таун» для тренувань, а колишній гравець команди «Демон Дікон» Ленні Вадкінс назвав його найкращим полем для підготовки серйозних молодих гравців у гольф. Том Доак також відзначив «Олд Таун», сказавши, що заради можливості пограти тут варто на все піти.
Гольф-клуб «Дев’ять мостів»
Острів Чеджу, Південна Корея.
Архітектор гольф-клубу «Найн-Бріджес».
Рон Фрім/Девід Дейл
Гольф-клуб «Найн-Бріджс». РІК БУДІВНИЦТВА.
2001
Привабливість гольф-клубу «Найн-Бріджес» починається з його мальовничого розташування на острові Чеджу, де лунки прокладено серед пагорбів, вкритих сосновим лісом, у тіні гори Халласан, найвищої вершини Кореї. Озера, струмки та лісисті схили не лише додають красу та різноманітність, але й органічно вписуються в загальний дизайн. Коли гольф-клуб «Найн-Бріджес» приймає турнір CJ Cup, що входить до серії PGA Tour, професійні гравці незмінно відзначають як складність поля, так і його чудовий вигляд.
Королівський гольф-клуб у Мельбурні (східна частина).
Блек-Рок, Австралія.
Королівський гольф-клуб у Мельбурні (східна частина), АРХІТЕКТОР
Алекс Рассел.
Королівський гольф-клуб у Мельбурні (східна частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
1932
Будучи впевненим у власній роботі, Алістер Маккензі щедро хвалив роботи інших. У Сполучених Штатах він вважав Перрі Максвелла таким же талановитим, як і будь-хто інший; в Австралії його помічником був Алекс Рассел, який заслуговує на повну визнання за створення поля East Course, а також за поля Paraparaumu Beach, Lake Karrinyup та інші чудові поля в Австралії та Новій Зеландії, зокрема Yarra Yarra. Висока оцінка поля East Course експертами ставить питання: яке з полів, що має 36 лунок, є найкращим для гри в гольф в одному місці? Winged Foot, Bandon, Sunningdale, чи, можливо, тут?
Гольф-клуб «Де Пан» (Утрехтсе)
Утрехт, Нідерланди.
Гольф-поле «Де Пан» (Утрехтське) – АРХІТЕКТОР
Г. С. Колт.
Гольф-клуб «Де Пан» (Утрехт) – рік заснування.
1929
Сучасна архітектура не надто допомогла собі, намагаючись створити лунки, які постійно привертають увагу гравця в гольф, адже з часом гравець просто перестає звертати на них увагу. Колт ніколи не йшов цим шляхом, і тому його поля для гольфу вирізняються позачасовою привабливістю. Тут він зробив те, що в нього виходило найкраще: створив поле, на якому приємно грати щодня. De Pan, можливо, не має такого ж рельєфу, як St. George’s Hill, але тут є піщані дюни по всій території. Колт, будучи майстром у своїй справі, використав дюни у всіх можливих аспектах проєктування.
Олімпійське поле для гольфу (на березі озера).
Дейлі-Сіті, штат Каліфорнія.
Олімпійське поле для гольфу (на березі озера): АРХІТЕКТОР
Сем Вітінг
Олімпійське поле для гольфу (озеро). РІК БУДІВНИЦТВА.
1924
Завжди приємно знайти поле, де цінують майже втрачене мистецтво формування траєкторії удару. Наприклад, на лунці номер 4 є ділянка з улоговиною, що нахилена в протилежний бік: лунка йде справа наліво, але сама ділянка нахилена зліва направо, що вимагає виконання удару з ефектом закручування вліво. Наступна лунка, з вигином праворуч, вимагає виконання удару з ефектом закручування вправо. Нещодавнє розчищення території допомогло підкреслити чудову красу кипарисів, що ростуть на цьому схилі з видом на озеро Мерсед. Відома коротка ділянка номер 5-5 – 4, що розташована наприкінці поля, знову стала місцем захопливої фінішної боротьби на турнірі 2021 U.S. Women’s Open. Вітаємо Вільяма Ватсона, який, можливо, є одним із найменш визнаних, але водночас важливих архітекторів «золотої ери».
Гольф-клуб «Ле Борд» (нова частина)
Сен-Лоран-Нуан, Франція.
Гольф-клуб «Ле Борд» (нова версія). АРХІТЕКТОР
Гіл Хансе/Джим Вагнер
Гольф-клуб «Ле Борд» (нова частина). РІК БУДІВНИЦТВА.
2021
Гіл Хансе та його команда створили вражаючі бункери в піщаній місцевості, і завдання полягає в тому, щоб ваші початкові удари та удари для підходу до лунки проходили повз них. Тут безліч небезпечних зон, і потрібно зіграти чимало раундів, щоб розібратися з усіма особливостями поля. Більшість грінів відкриті спереду, і багато з них розташовані на одному рівні з навколишнім ландшафтом, що створює безліч можливостей для виконання ударів, які гармонійно поєднуються з динамічними умовами гри, зумовленими піщаним ґрунтом. Цей дизайн – на всі часи – в буквальному сенсі, оскільки він ідеально підходить як для молодих гравців, так і для досвідчених гольфістів. Не так багато сучасних полів відповідають цим критеріям, але це – один із них, і він просто чудовий.
Гольф-клуб «Діаманте» (територія «Дюни»)
Кабо-Сан-Лукас, Мексика.
Гольф-клуб «Діаманте» (ділянка «Дюни») – автор проєкту:
Девіс Лав III / Марк Лав, 2010 / Пол Коулі, 2016.
Гольф-клуб «Діаманте» (ділянка «Дюни»), рік будівництва.
2016
Вільна, органічна архітектура готелю «Діаманте» ніжно вписується в ландшафт, а відсутність чітких ліній дає змогу гостям насолоджуватися чудовим контрастом між блискучим Тихим океаном, піщаними дюнами та смарагдовими зеленими майданчиками для гри. Незвичайні контури зелених зон на полі для гольфу заслуговують на увагу, як і техніка будівництва, завдяки якій на луках утворилися ледь помітні хвилі. Захопливі краєвиди на океан іноді супроводжуються прохолодною та вологою погодою, але тут цього немає.
Гольф-клуб імені святого Георгія.
Етобікок, провінція Онтаріо, Канада.
Архітектор гольф-клубу «Сент-Джордж»
Стенлі Томпсон.
Гольф-клуб «Сент-Джордж» – рік заснування.
1929
Видатний канадський архітектор Стенлі Томпсон досяг піку своєї професійної кар’єри в цьому тихому гольф-клубі, розташованому неподалік від центру Торонто. Чудова місцевість парку з пагорбами, струмками та природними долинами вже п’ять разів приймала турнір Canadian Open, востаннє – у 2010 році. Том Доак та Ієн Ендрю очолили проєкт реставрації, який було завершено у 2015 році.
Гольф-поле гольф-клубу.
Нью-Олбані, штат Огайо.
АРХІТЕКТОР гольф-клубу та гольф-майданчика.
Піт Дай
Гольф-клуб. Гольф-поле. РІК БУДІВНИЦТВА.
1967
Один із перших визначних проєктів Піта Дая, цей заміський маєток, збудований у 1967 році в передмісті Коламбуса, став місцем, де Джек Ніклаус вперше ознайомився з основами дизайну, працюючи неоплачуваним консультантом. Завдяки бункерам і водним перешкодам, обрамленим залізничними шпалами та високою місцевою травою, що росте по всій території, цей унікальний проєкт не залишив сумнівів у тому, що Дай був надзвичайно талановитим дизайнером. У гольфі ще не було лунок, подібних до 3-ї та 13-ї. Архітектура гольф-полів мала невдовзі розвиватися в більш захопливому напрямку, де цінувалося б різноманіття, а також використання трави для створення текстури та контрасту.

